Зі щита Батьківщини-Матері заберуть герб СРСР. Тризуба не буде

Зі щита на монументі "Батьківщина-мати" в Музеї історії України у Другій світовій війни (Київ) приберуть герб СРСР. Іншої символіки вішати не будуть, навіть заради балансу конструкції.

Про це повідомляє DreamKyiv із посиланням на голову Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Володимира В’ятровича.

За словами чиновника, рішення ухвалили під час наради, в якій брали участь, зокрема, представники Музею історії України у Другій світовій війні (на балансі якого перебуває монумент) та Інституту електрозварювання імені Патона НАНУ (спеціалісти якого зварювали сталеву обшивку монумента).

Коли почнеться демонтаж герба, наразі невідомо.

Дату оголосять після того, як фахівці Інституту електрозварювання та інші профільні спеціалісти проведуть дослідження і зроблять розрахунки.

Спорудження монументу в 1980 році

Врахувати треба, зокрема, стан ґрунтів, також потрібно з’ясувати, як демонтаж герба вплине на стійкість і баланс конструкції.

Хто саме виконуватиме роботи з демонтажу, стане відомо за результатами тендеру. Жодні інші символи розміщувати на щиті замість герба не будуть, наголосили в УІНП.

"Батьківщина-Мати" - монументальна скульптура в Києві, розташована на високому правому березі Дніпра. Відкрита за участі радянського лідера Леоніда Брежнєва в 1981 році.

Автор монументу — народний художник УРСР скульптор Василь Бородай. Натурницею, з якої ліплено образ, була скульптор Галина Кальченко з Борзни (Чернігівщина).

2015 рік

Нержавіюча сталь для металевого каркасу скульптури виплавлена в Запоріжжі. Монумент зварено з окремих секцій вагою 25-30 тонн на Київському заводі ім. Паризької Комуни з урахуванням рекомендацій інституту електрозварювання ім. Патона.

Через близькість Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври висоту монументу зменшили зі 108 до 102 м. Тепер вістря меча Залізної Діви розташовано на 12 м нижче хреста Дзвіниці.

Висота скульптури (без п'єдесталу) — 62 метри.

Вся споруда — суцільнозварна і важить 450 тонн. В одній руці статуя тримає меч вагою в 9 тонн, а в іншій — щит з гербом СРСР (13 тонн).

Інші матеріали за темами МОНУМЕНТИДЕКОМУНІЗАЦІЯУІНП

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.