Планується декомунізація назв на окупованих територіях

У Верховній Раді зареєстровано два проекти постанови про перейменування населених пунктів на окупованих територіях в рамках виконання закону про декомунізацію.

Про це повідомляє LB.ua.

На окупованій території Донбасу:

Торез пропонується перейменувати в Чистякове, Красний Луч - у Кришталевий, Краснодон - у Сорокине, Свердловськ - у Довжанськ, Стаханове - в Кадіївку.

Юнокомунарівськ буде перейменовано в Бунге, Кіровськ - у Хрестівку, Комсомольське - у Кальміуське, Вахрушеве - у Боково-Хрустальний, Петровське - у Петрове-Красносілля, Тельманове - у Бойківське.

На окупованій території Криму:

Місто Красноперекопськ планується перейменувати в Яни Капу ("Нова Брама" кримськотатарською), селища Кіровське в Іслям-Терек, Красногвардійське - в Курман, Леніне - в Єди-Кую, Радянське - в Ічки. Курортне селище Орджонікідзе під Феодосією стане Кайгадором.

Нагадаємо, 4 лютого 2016 року ВР затвердила перейменування міст Артемівськ, Дзержинськ, Красний Лиман та Іллічівськ.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.