Новий голова Інституту національної пам’яті Польщі заперечує співучасть поляків у Голокості

У четвер, 21 липня польський Сейм обрав нового голову Інституту національної пам’яті Польщі (IPN). Ярослав Шарек заступить на цій посаді Лукаша Камінського.

Під час питань депутатів Сейму вибухнув скандал. На запитання опозиційного депутата Міхала Щерби (партія "Громадянська платформа") щодо винуватців масового вбивства євреїв у Єдвабному, Ярослав Шарек відповів:

"Виконавцями цього злочину були німці, які використали у механізмі власного терору під примусом групку поляків".

Позиція Ярослав Шарка обурила депутата від опозиції, який зажадав зупинити процедуру вибору голови Інституту національної пам’яті Польщі. Проте парламентська більшість не підтримала цю пропозицію.

Представник польських правих Роберт Вінницький заявив натомість:

"Це скандал – закидати кандидату те, що здійснює польську історичну політику, а не політику, замовлену Німеччиною або єврейськими колами. Те, що IPN за часів безславного керування Леона Кереса (першого голови Інституту – ІП) повторював брехні Яна Томаша Гросса, не значить, що так має бути завжди" - цитує депутата сайт Wyborcza.pl.

Депутат Кшиштоф Мєшковський з партії "Nowoczesna" обурився:

"Польських євреїв замордували польські сусіди, такими є історичні факти".

Скандал не вплинув на рішення більшості. "За" цю кандидатуру проголосувало 256 депутатів польського парламенту, 116 було проти, 13 утрималося.

 Ярослав Шарек, Голова Інституту національної пам'яті Польщі. Фото П. Жиценського, IPN 

Ярослав Шарек має 53 роки, раніше працював у Краківському відділені Інституту національної пам’яті Польщі. Сфера наукових зацікавлень – функціонування польських спецслужб. Також відомий як публіцист. Є випускником Ягеллонського університету. Ступень доктора гуманітарних наук захистив у 2011 році на підставі праці "Діяльність Служб Безпеки щодо академічної молоді Кракова у 1970-1980 роках".

Нагадуємо, у червні вступили в силу зміни до закону про Інституту національної пам’яті Польщі (IPN), які суттєво змінили процедуру обрання голови цієї інституції. Критики змін вважають, що в такий спосіб був встановлений політичний контроль за незалежною раніше інституцією.

Інститут національної пам’яті Польщі є спеціальною інституцією, уповноваженою зберігати, науково вивчати та популяризувати архіви польських комуністичних служб безпеки, а також є люстраційною установою і має слідчі функції. У його фондах зберігається понад 90 кілометрів архівних справ. У штаті працює 2200 осіб.

Раніше Інститут національної пам'яті провів слідство у справі погрому в Єдвабному. Прокуро Радослав Ігнатєв зазначив у висновках слідства:

"Встановлено однозначно, що безпосередніми виконавцями злочину 10 липня 1941 року в Єдвабному була група місцевих чоловіків. Це сталося внаслідок німецького підбурювання, на що вказують незаперечні докази. Але відомо, що німці у безпосередніх діях вбивства участі не брали". 

Інститут національної пам'яті Польщі встановив у 2003 році, що у стодолі живими було спалено 300 осіб, а 40 було вбито раніше. 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.