АНОНС: Лекція "Прогулянки містом і складні теми минулого" у Львові

У Львові триває серія лекцій та дискусій "Єврейські дні у Ратуші", головною темою якої цього року є "Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття".

Сьогодні, 21 липня, усіх охочих запрошують на лекцію "Прогулянки містом і складні теми минулого", яку проведе Др. Тімоті Вайт (Міський університет Нью-Джерсі, США).

Початок лекції о 19:00, ресторан "Ратуша" (пл. Ринок, 1). Вхід – вільний!

Забезпечений синхронний переклад на українську мову.

Др. Тімоті Вайт має неабиякий досвід екскурсовода й фахівця з публічної історії. Більше 15 років він викладає міську та модерну історію, а також проводить екскурсії Нью-Йорком для студентів та туристичних груп. 

 Тімоті Вайт

Йому часто доводиться говорити про расову ворожнечу, витіснення сусідства, різні спадщини одного міста, але також і про теми, пов’язані із Голокостом і Катинню.

За словами доктора Вайта, щоразу, коли під час екскурсії чи лекції виринає схожа тема, це викликає абсолютно різні реакції й почуття у студентів і туристів. Під час своєї львівської лекції науковець розгляне джерела такого напруження і пояснить, як поводитися у таких ситуаціях з погляду фахівця публічної історії.

Він також прокоментує деякі приклади складної публічної історії у Львові і проведе паралелі між українською та американською публічною історією.

Повну програму заходів можна завантажити на сайті Центру міської історії.


Др. Тімоті Р. Вайт викладає міську та модерну історію на посаді професора в Міському університеті Нью-Джерсі (м. Джерсі-Сіті, шт. Нью-Джерсі). Окрім Нью-Йорка та Джерсі-сіті, нещодавно дослідник проводив міські прогулянки у Куско, Мадриді, Барселоні, Афінах і Шанхаї.

Його наукові зацікавлення зосереджені на динаміці зміни районів, пост-індустріальних містах і театральній історії, що підштовхнуло його написати книгу "Трудовий Бродвей: ремесло й індустрія американського театру" ("Blue-Collar Broadway: The Craft and Industry of American Theater")(2015).

 

"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.