Спецпроект

Як Сейм Польщі Волинську трагедію геноцидом називав. ВІДЕО

Польський Сейм сьогодні зранку прийняв резолюцію, у якій віддає данину пам’яті «жертвам геноциду, здійсненого українськими націоналістами» проти громадян міжвоєнної Польщі в 1943—1945 роках.

Резолюцією встановлюється 11 липня Днем пам’яті поляків — жертв геноциду, здійснених ОУН-УПА на східних Кресах Другої Речі Посполитої. Про деталі голосування повідомляє портал Prostir.pl.

За відповідний проект з-посеред 442 депутатів ніхто не проголосував проти і 10 обранців з опозиції утрималися.

Останні — це: троє депутатів "Громадянської платформи" Марцін Свенцицький, Януш Цихонь і Мар’ян Зембаля; а також 7 депутатів партії "Сучасна": Ева Лідер, Катажина Любнауер, Єжи Мейштович, Кшиштоф Мешковський, Моніка Роса, Йоанна Шойрінг-Вельгус і Адам Шлапка.

Автор проекту Міхал Дворчик під час парламентської дискусії вказував, що Польща зобов’язана говорити про наслідки історичної політики, яка проводить нині Україна. Він зазначив, що резолюція не спрямована проти українського народу, тільки вказує на вбивць, людей і організації.

— Це не український народ вчинив злочин, а десятки тисяч людей, які були в ОУН, УПА і СС Галичина, — підкреслив він.

Термін "геноцид" у резолюції викликав спротив кількох депутатів опозиції.

— Чи ми хочемо довести до балканізації польсько-українських взаємин? Не ми, політики, повинні визначати геноцид, тільки суд в Гаазі. А чим важчі слова вживаємо, тим менш важливою стає трагедія, — наголошував Кшиштоф Мєшковський з партії "Сучасна".

— Чи слово "геноцид" не ускладнить нам реалізацію більшості речей, до яких ми закликаємо в цій резолюції? Тобто — проведення ексгумації жертв, їхнього поховання, і багатьох інших речей, адже цього просимо від Верховної Ради України? — запитав М. Свєнціцький.

— Я розумію, що для депутата Свєнціцького історія затрималася, бо для нього Верховна Рада України — це як Верховна Рада Совєтського Союзу, — відповів йому Юзеф Бринкус з клубу "Кукіз’15". — Навіщо в резолюції слово "братовбивчий"? Ви прирівнюєте ката до жертви! — наголошував він.

Однак депутати Сейму відкинули пропозицію видалити з резолюції слово "геноцид". Водночас члени Сейму погодилися викинути з документу фразу "братовбивча боротьба".

"Унаслідок геноциду, вчиненого у 1943—1945 роки, було вбито більше ста тисяч громадян Другої Речі Посполитої, в основному селян. Їх точна кількість досі не відома, а багато хто з них до цих пір не дочекався гідного поховання", — читаємо в остаточній версії документі.

Польські депутати висловили повагу і вдячність воїнам Армії крайової, Кресової самооборони і Селянських батальйонів, які "стали на захист поляків і українців, що, часто ризикуючи своїм життям, рятували польських сусідів".

У своїй резолюції нижня палата польського парламенту висловила "солідарність з Україною, яка бореться з зовнішньою агресією, щоб зберегти територіальну цілісність".

Під час парламентської дискусії автор проекту від "Права і справедливості" Міхал Дворчик і голова Польської селянської партії Владислав Косіняк-Камиш пропонували прийняти резолюцію одноголосно — процедурою акламації.

Однак після пропозиції спікера Сейму Марека Кухцинського провести таке голосування в залі почалися крики. Ще до голосування сенатор Богдан Борусевич і кілька депутатів Сейму закликали не приймати "волинську" резолюцію процедурою акламації.

За резолюцію польський парламент голосував стоячи і під аплодисменти.

Відео дискусії:


Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.