АНОНС: Головний редактор "Історичної правди" виступить у Колумбійському університеті США

19 листопада відбудеться зустріч із головним редактором "Історичної правди" Вахтангом Кіпіані "Минуле як майбутнє: історія під час війни і декомунізації" в Колумбійському університеті.

Розмову буде присвячено темам про минуле, про розвиток українського суспільства та проекти, які будують майбутнє. 

Модеруватиме дискусію Дора Хомяк, одна з директорів організації "Разом" та випускниця Колумбійського Університету. 

 

19 листопада, 14.00 за місцевим часом.

Місце: Колумбійський університет, м. Нью-Йорк, США (адреса: Columbia University, Lerner Hall room 569, 2920 Broadway, New York, NY 10027)

Організатори: організація "Разом", Український студентський клуб Колумбійського Університету та Українські студії Колумбійського Університету (Ukrainian Studies at Columbia).

Вхід вільний.

Для нестудентів Колумбійського універистету прохання зареєструватися через "Фейсбук"-подію чи е-поштою olya@razomforukraine.org.


Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.