На конкурсі студентських робіт "Український визвольний рух" перемогло дослідження про втікачів із СРСР

У суботу, 17 грудня, Центр досліджень визвольного руху підбив підсумки конкурсу студентських наукових робіт "Український визвольний рух 1920‑х—1950‑х рр.". Перемогу здобула робота Сергія Гуменного про протистояння втікачів із СРСР із органами охорони державного кордону міжвоєнної Польщі.

На фінал конкурсу, який відбувся у стінах Українського Католицького університету, з’ їхалося 14 учасників (з-поміж 18, які брали участь), які змогли прибути до Львова. Хлопці та дівчата приїхали з усієї України: Київ, Харків, Южне (Одещина), Херсон, Тернопіль, Кам’янець-Подільський, Ніжин (Чернігівщина), Кривий Ріг, Маріуполь, Житомир, Вінниця, Полтава, Луцьк і, звісно ж, Львів і область.

"Цей конкурс уже ювілейний - 5-й поспіль, чий фінал проводиться у Львові вперше. На цьому семінарі зібралися найсильніші історики з-поміж усіх, хто подавався, оскільки чимало робіт довелося відхилити через недотримання вимог"сказав член журі Володимир В’ятрович, відкриваючи семінар. 

Перше місце в конкурсі "Український визвольний рух 1920-х1950-х років ХХ ст." 2016 року зайняв Сергій Гуменний (Тернопільський національний педагогічний університет ім. Гнатюка) із роботою "Українці vs Корпус охорони прикордоння: радянсько-польський кордон як фактор українського національно-визвольного руху 19201930 х рр.".

Переможець Сергій Гуменний (зліва)

Друге місце посіла стаття Петра Мухи (Національний університет "Львівська політехніка") "Картографування діяльності УПА в 40-х роках ХХ століття". Судді підкреслили прикладну цінність та перспективність цього дослідження в плані створення інтерактивних карт з історії УПА та Української революції 1917—1921 рр.

І третє місце дісталося Валентині Арабаджи (Донецький державний університет управлінння, м. Маріуполь) за роботу "Донбас у документах Організації українських націоналістів".На думку конкурсної комісії, Валентина вперше розглянула проблему Донбасу під таким кутом: не історія підпілля в Донецькій обл., а саме тема Донбасу в документації визвольного руху.

Ці роботи набрали найвищі оцінки членів журі. Але, окрім них, кожен член журі вирішив відзначити по одному конкурсантові, чия робота хоч і не посіла призового місця, однак теж була виконана на високому рівні.

Друге місце зайняв Петро Муха (другий праворуч)

Відзнаку Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича отримав Володимир Баров (Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя) за статтю "Військові річкові флотилії українських отаманів 1919—1921 рр.".

Декан Історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка Іван Патриляк відзначив Володимира Ярича (Кам’янець-Подільський нацоінальний університет ім. І. Огієнка) за роботу "Молодіжна група укаїнських націоналістів с. Покутинці".

Відзнаку доцента Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара Олега РепаназдобувВ'ячеслав Дзюбенко(Херсонський державний університет)за дослідження "Селянський опір колективізації в 1932-1933 роках на Херсонщині".

Валентина Арабаджи посіла третє місце

Науковий співробітник ЦДВР і завідувач відділу історії України в ХХ ст Національного музею історії України Олександр Іщук відзначив роботу Дмитра Ткачука "Основні засади молодіжної політики ОУН у висвітленні української підпільної суспільно-політичної думки 1940-х – і пол. 1950-х років".

Відзнаку доцента Гуманітарного факультут УКУ Василя Стефаніва отримала Ірина Косовська (Український Католицький університет) за дослідження "Рівень національної свідомості солдатських мас та проблеми матеріального забезпечення в Армії УНР у документах та спогадах її учасників".

Директор ЦДВР Руслан Забілий нагородив відзначенням Ксенію Сорокіну(Одеський національний університет ім. І. Мечникова) за статтю "Степан Шухевич: спогади щодо перебування на посаді команданта польової жандармерії при австрійському губернаторі міста".

Учасники, організатори й члени журі конкурсу

Роботи оцінювало журі у складі: Голова Українського інституту національної пам’яті к. і. н. Володимир В’ятрович, Директор Центру досліджень визвольного руху та Генеральний директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького"к. і. н. Руслан Забілий, декан Історичного фаультету КНУ ім. Т. Шевченка д. і. н. Іван Патриляк, науковий спіробітник ЦДВР, завідувач відділу Національного музею історії України к. і. н. Олександр Іщук, доцент кафедри історії Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара та представник Інститут суспільних досліджень к. і. н. Олег Репанстарший викладач кафедри нової і новітньої історії України Українського католицького університету к. і. н. Василь Стефанів.

Студенти мали нагоду послухати кілька лекцій від членів журі. Володимир В’ятрович говорив на злободенну тему "Таблоїдизація історії" спекуляції у мас-медіа навколо польсько-українського конфлікту в часи Другої світової війни. Лекція Руслана Забілого називалася "Моральний кодекс повстанців". Третім виступав Василь Стефанів і доповіддю "Духовенство ГКЦ і український визвольний рух 1920-1930-ті рр.".

На завершення семінару студенти мали екскурсію до Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького". Зокрема, реставратор Ірина Дуткевич показала учасникам реставраційну лабораторію та поділилася секретами свого ремесла. Крім того, хлопці та дівчата побачили, як функціонує Архів Центру досліджень визвольного руху та як користуватися Електронним архівом українського визвольного руху.

Екскурсія до "Тюрми на Лонцького"

Завантажити роботи переможців і лауреатів Конкурсу можна на сайтіЦентру досліджень визвольного руху.

Провести конкурс та семінар на високому рівні було можливе завдяки злагодженій роботі всіх організаторів і партнерів Конкурсу: Центру досліджень визвольного руху, Українського Католицького університету, Інституту суспільних досліджень, Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького", Українського інституту національної пам’яті, Міністерства освіти і науки України за сприяння: Книжкового Клубу  "Клуб сімейного дозвілля", Асоціації випускників історичного факультету Київського національного університету імені Т. Шевченка, каналу "Еспресо" та Вічного фонду ім. Тиміша та Ґеновефи Шевчуків.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.