Сталіну та Берії висунули підозру в депортації кримських татар

Прокуратура Криму підписала повідомлення про підозру Йосифу Сталіну і Лаврентію Берії в насильницькому переселенні в 1944 році кримськотатарського народу та представників інших національних груп з території Кримської АРСР.

Про це йдеться в повідомленні прес-служби Генеральної прокуратури у четвер, передає "Українська правда".

У повідомленні вказується, що у грудні 2015 року прокуратура Автономної Республіки Крим розпочала розслідування у відповідному кримінальному провадженні.

"За півтора року у ході досудового слідства до державних архівів направлено 53 запити, 52 – до вищих навчальних закладів та 67 – до наукових бібліотек. Інформація збиралася по всіх державних установах на території України. Отриману інформацію опрацьовано та складено 103 протоколи огляду вказаних документів", – йдеться у заяві.

Згідно із повідомленням, прокуратура направила запити про міжнародну правову допомогу до Республіки Узбекистан, Республіки Казахстан і Російської Федерації.

"Окрім цього оглянуто 310 томів кримінальної справи, у якій 13.01.2010 винесено постанову, згідно з якою Голодомор Українського народу 1932-1933 років визнано геноцидом, а представників органів державної влади СРСР Йосифа Сталіна, В'ячеслава Молотова, Лазаря Кагановича та інших визнано винними в організації та скоєнні зазначеного злочину", - сказано у заяві.

Повідомляється, що на сьогоднішній день встановлено понад 250 сімей – потенційних потерпілих, а в якості свідків та потерпілих допитано 63 особи, з яких – 45 мешканців тимчасово окупованої території АР Крим.

У цьому кримінальному провадженні складено реєстр осіб, щодо яких особисто та їх сімей представниками радянської влади були вчинені дії з насильницького переселення.

Повідомлення про підозру у злочині депортації кримськотатарського народу та представників інших національностей підписала начальник відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури та підтримання державного обвинувачення АР Крим Світлана Блудова.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.