Меморіальну дошку на місці страти провідника ОУН встановили у Здолбунові. ФОТО

11 червня в м. Здолбунові Рівненської області відкрили пам’ятну дошку надрайонному провіднику ОУН Володимиру Ступаку-"Гандзі".

Про це написав голова Здолбунівської районної державної адміністрації Сергій Кондрачук у себе на "Фейсбуці".

Фото: Сергій Кондрачук 
 Фото: Сергій Кондрачук

Дошку встановили на будівлі автостанції "Здолбунів", неподалік якої за вироком радянського трибуналу стратили оунівця.

 Фото: Сергій Кондрачук

Ініціатором встановлення знаку був Юрій Шадий. Текст напису склали історики Ігор Марчук та Андрій Жив’юк.

 Виступає голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук. Фото: Сергій Кондрачук

Чин освячення здійснили настоятель та хористи Свято-Петро-Павлівського храму Здолбунова. Виготовлення дошки забезпечив Ігор Кульчицький.

ДОВІДКА:

Ступак Володимир Єфремович, псевдо: "Гандзя", "Карпо", "Мирний" (1920 р. н., с. Івачків Здолбунівського р-ну Рівненської обл – 28.12.1944 м. Здолбунів). З червня 1941 року станичний ОУН у рідному селі, потім підрайонний провідник. З липня 1943 року провідник Здолбунівського районного проводу ОУН. З весни 1944 року провідник та референт СБ Здолбунівського надрайонного проводу ОУН (Здолбунівський, Мізоцький та Острозький райони).

Володимир Ступак із сестрою

За даними агента "Петровської" схоплений у ніч на 20.08.1944 року разом з "Круком" (Гаврило Мельничук) у засідці спіробітників Здолбунівського райвідділу НКВС поблизу с. Івачків Здолбунівського р-ну. 27.12.1944 року. зусуджений до найвищої міри покарання. 28.12.1944 року показово повішений в центрі м. Здолбунова навпроти автостанції (автор – Ігор Марчук).

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.