"Причина розстрілу" - новий проект Міжнародного "Меморіалу"

Міжнародний "Меморіал" запустив новий мультимедійний документальний спецпроект "Причина розстрілу".

Проект являє собою розповідь про спростування сімейних міфів, які склалися у ХХ столітті, від особи Дар'ї Ільяшенко, правнучки розстріляного в 1938 році у Владивостоці Євгена Ільяшенка.

Тексти, фотографії, відео, архівні документи, фрагменти з хрoніки 30-х років, анімація та інфографіка утворюють інтерактивний лонгрид, в якому кожен читач може вільно переміщатися, обираючи, яка частина історії йому цікава.

"За рахунок переходу від високих історичних наративів до долі конкретної людини, конкретного імені, фотографії, обличчя, родини та життя, у перекладанні на цифровий інтерфейс команда проекту сподівається продовжуити розмову про вплив репрeсивного режиму на життя людей і надихнути сучасників на власні архівні дослідження", - ідеться на головній сторінці проекту.

Поки що доступна демо-версія проекту на сайті http://prichina.memo.ru.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.