Більшість росіян хочуть прославляти Сталіна в бронзі

Майже дві третини росіян заявили про доцільність спорудження пам’ятних знаків, які прославляють державні досягнення Йосипа Сталіна.

У той же час понад половина вважає, що у встановленні дощок і бюстів Сталіна, які повідомляють про його злочини, невдачі та нейтральні факти, потреби немає.

Про це свідчать результати дослідження Всеросійського центру вивчення громадської думки (рос. – ВЦІОМ), повідомляє РІА "Новости".

Відповідно до опублікованих даних, 62% респондентів підтримують ідею розміщення пам’ятних знаків (дощок, цитат, бюстів, картин) Сталіна. Протилежної думки дотримується 31% опитаних.

Прихильники обґрунтовують свою думку тим, що Сталін є частиною історії, про яку повинні знати діти (57%); задяки Сталіну "ми перемогли у Великій Вітчизняній війні" (18%); "він зробив багато хорошого для країни" (9%); Сталін "зробив країну великою" (8%).

Говорячи про потребу розміщення пам’ятних знаків про злочини та невдачі Йосипа Сталіна, 65% росіян вважають, що вони не потрібні, а 28% заявили про протилежне. Розміщення подібних меморіальних знаків росіяни пояснили тим, що люди повинні знати всю правду не тільки про досягнення (39%); що "це частина історії" (35%) і "на помилках навчаються" (16%).

Згідно з даними ВЦІОМ, 59% опитаних не вбачають потреби в розміщенні пам’ятних знаків, які повідомляють про нейтральні факти про Сталіна ("що відвідав, де виступав з промовою тощо"); хотіли б бачити подібні знаки 35% респондентів.

Причиною розміщення таких знаків називали те, що це "наша історія" (50%); що "люди повинні знати все про Сталіна, що зробити висновки про його особу" (22%); а також що це може бути комусь цікавим, наприклад, туристам (7%).

Результати досілдження свідчать, що 44% опитаних громадян Росії позитивно поставились би до встановлення біля їх будинку пам’ятного знака про Сталіна. Негативно до цього поставились би 24%. Про нейтральне ставлення заявили 28%.

Ініціативне всеросійське опитування "ВЦІОМ-Спутник" проведено 7-8 липня 2017 року серед 1200 респондентів старших за 18 років шляхом телефонного інтерв’ю. Для даної вибірки максимальний розмір похибки не перевищує 3,5%.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.