У приміщенні колишньої в'язнці НКВД в Луцьку хочуть розмістити хостел

У Луцьку в приміщенні колишньої в'язниці, де на початку Другої світової війни розстрілювали людей, облаштовують житло для туристів.

Про йдеться в сюжеті "5 каналу", передає сайт "Район. Луцьк".

Будівля у старій частинці Луцька – пам'ятник архітектури XVII століття. Майже 100 років в її стінах був монастир. Згодом у приміщенні з міцними мурами була і буцегарня, і музичне училище.

Кілька років тому комплекс споруд передали церкві. Священики, щоб назбирати грошей на ремонт приміщення, вирішили облаштувати в частині монастиря хостел.

Ідея відкрити готель в історичній споруді обурила місцеву громадськість. Історики кажуть, із тюрмою, що була в цій будівлі, пов'язані чорні сторінки української історії: енкаведисти розстріляли там тисячі політичних в'язнів.

"В цих камерах досі "сочиться кров" тих людей, які загинули там. І робити на цьому атракцію… І особливо те, що анонсувалося, що там будуть в формі НКВС обслуговувати цей заклад. Ну це взагалі не лізе ні в які рамки здорового глузду", – обурюється краєзнавець Ігор Левчук.

Деякі луцькі історики переконують – будівля більше підходить для музею тоталітарних репресій або історії УПА, а не для хостелу. Історик Сергій Годлевський впевнений: "Я думаю, що ті дві установи, такі як монастир і музей, то вони б одна одну доповнювали — тоді був би повний комплекс".

Від суперечок церкви та громадськості місцева влада воліє залишатися осторонь. Але чиновники визнають, що створення готелю в архітектурній пам'ятці з комерційною метою – протизаконне.

"В законі є положення, яке забороняє релігійним організаціям використовувати землю чи пам'ятки для підприємницької діяльності… Влаштування хостелу у вигляді тюремних камер в будинку колишньої тюрми — воно не суперечить статусу пам'ятки", – розповідає начальник відділу охорони історичної спадщини Луцької міської ради Петро Троневич.

Тим часом, церква продовжує реконструювати пам'ятку архітектури. Поки її дії не планують оскаржувати ані активісти, ані влада.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.