Ленін втратив голову. ФОТО

Пам'ятник Леніну, який був відновлений у селищі Кубей, творчо відозмінений активістами.

Пам’ятник Леніну нещодавно був відновлений коштами місцевої громади у селі Кубей Болградського району на Одещині. Проте простояв він недовго: у ніч на 5 жовтня невідомі відбили голову і руку вождя. Про це повідомляє Главком.

Ситуацію встиг прокоментувати Голова УІНП Володимир В’ятрович:

"Втрата пам’ятником голови не є індульгенцією для сільського голови за недоречні витрати бюджетних коштів".

 Ленін у Кубеї

Нагадуємо, наприкінці вересня голова сільради Кубея Петро Кисса виділив із сільського бюджету 50 тис. грн на відновлення монументів Володимиру Леніну та Голові Центрального Виконавчого Комітету СРСР та Президії Верховної Ради СРСР Михайлові Калініну. Пам’ятники пофарбували та відновили їх постаменти.

Згідно із законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", встановлення подібних монументів є злочином.

  

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.