Тверську – на Ґедройця. Стартували голосування на сайті КМДА та громадська кампанія

На сайті Київської міської адміністрації почалося обговорення низки перейменувань у столиці.

Серед інших на сайті опублікований проект рішення Київської міської ради: "Перейменувати вулиці Тверської у Голосіївському та Печерському  районах міста Києва на вулицю Єжи Ґедройця".

Як повідомлялося раніше, до київського міського голови Віталія Кличка звернулися представники Українсько-польського форуму партнерства, низка народних депутатів України, дипломатів, відомих інтелектуалів із проханням про таке перейменування.

Заклик перейменувати столичну вулицю на честь Ґедройця підтримала на своєму засіданні 19 вересня ініціатива "Першого грудня".

Також користувачі соціальних мереж поширюють заклики до киян підтримати голосуванням ініціативу перейменування Тверської - на Ґедройця. 

 "Голосування за перейменування Тверської на Ґедройця у Києві - стартувало!" Так виглядає банер, який поширюють у соцмережах 

Нагадуємо, Єжи Ґедройць десятиліттями просував постулат "Без незалежної України не буде вільної Польщі". Постать Ґедройця стала наріжним каменем східної політики незалежної Польщі після падіння комуністичної системи.

Паризький часопис "Культура", засновником і редактором якої був Єжи Ґедройць, став непідцензурною трибуною для багатьох українських інтелектуалів. Серед його авторів були Євген Маланюк, Богдан Осадчук, Борис Левицький, Юрій Шевельов. 

Ґедройцю належить визначення "Розстріляне відродження", яке спочатку з’явилося як назва виданої "Культурою" антології української літератури 1920-х років, що була укладена Юрієм Лавріненком.

Читайте також:

Пан Редактор. Єжи Ґєдройць та його спадщина

Тверську – на Ґедройця. Відомі українці закликають Кличка перейменувати вулицю

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.