Спецпроект

Шлях до примирення з Польщею − взаєме сприйняття, а не нав’язування своєї точки зору − МЗС

Міністерство закордонних справ України офіційно відреагувало на заяву міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського про заборону в'їзду в країну для "антипольськи налаштованих" українців.

Коментар розміщено на офіційному сайті відомства.

МЗС наголосило, що в Україні немає антипольських настроїв, а більшість українців абсолютно позитивно ставляться до Польщі. І розбіжності в оцінках історії тут ні до чого.

"В українському суспільстві є чітке розуміння необхідності подальшого зміцнення співпраці з Польщею як в інтересах двох народів, так і всієї Європи", − переконані в мінстерстві.

На підтвердження цих слів, дипломати навели приклад сотень тисяч українців, які зараз проживають і працюють у Польщі. Українське дипломатичне відмоство запропонувало таку формулу примирення та співпраці:

"Свого часу разом з Польщею ми досягли розуміння, що історичне примирення можливе за європейським християнським принципом "Прощаємо і просимо пробачення". Переконані, що ми маємо йти до примирення шляхом взаємного сприйняття один одного, а не нав’язування своєї точки зору. Цей принцип польській стороні було запропоновано втілити у практичну площину шляхом підписання і реалізації відповідної дорожньої карти, проте відповідь все ще очікуємо".

На останок, українське мінстерство запевнило, що Україна є відкритою до співпраці, у тому числі, з історичної проблематики. 

Нагадаємо, міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив, що польське МЗС готує заборону на в’їзд до Польщі тим громадянам України, які стоять на антипольських позиціях і носять мундири дивізії військ СС "Галичина".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.