У Білорусі передчасно закрилася виставка через голову Леніна з холодцю. ФОТО

У Вітебську (Білорусь) на виставці "Час жінок" показали холодець у вигляді голови Володимира Леніна. Після того експозицію достроково закрили.

Експонат під назвою "12 ножів у спину революції" створила Анастасія Гончарова, повідомляє білоруська служба "Радіо "Свобода". За її словами, добір матеріалу це своєрідний жіночий спосіб виразитися, адже харчові продукти – це те з чим працює будь-яка жінка.

Холодцева голова "вождя пролетаріату" зварена зі свинини й важить 700 грамів. Містить традиційні добавки – моркву, горошок і перець. Нетрадиційними Анастасія називає матеріали форми, в яку заливали холодець.

Фото: Радіо "Свобода"

За її словами, це є символічним: Жовтнева революція також замислювалася як щось "їстівне", світле, а в дійсності втілилася в червоний терор, голодомор і громадянську війну. Хоча, в той же час, якихось політичних мотивів художниця не переслідувала.

"Офіційна причина демонтажу виставки — те, що "в нас є прихильники Леніна, і цей арт-об’єкт може образити їхні почуття", — каже анастасія Гончарова. — Прийнято рішення демонтувати всю виставку, тому що це "цілісний проект".

Про жодні скарги на експонат ані авторці, ані організаторам, ані Центру сучасного мистецтва, де виставку демонстрували, невідомо. Гончарова вважає, що дав про себе знати страх, вихований у людях у радянський час.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.