У Стокгольмі під загрозою знищення могили дипломата УНР та діяча ОУН

У столиці Швеції Стокгольмі під загрозою знищення перебувають могили двох визначних українців: Осипа Майданюка та Богдана Кентржинского.

4 грудня 2017 року громадський активіст, співкоординатор Громадського сектора Євромайдану, Олег Слабоспицький на цвинтарі Skogskyrkogården у Стокгольмі знайшов могили та вшанував двох визначних постатей українського визвольного руху ХХ ст.: Осипа Майданюка та Богдана Кентржинського. Перша могила була зовсім занедбана та повністю заросла травою.

 Могила Осипа Маданюка "до".
 Могила Осипа Маданюка "після".

В адміністрації цвинтаря повідомили, що обидві могили можуть бути знищені у будь-який момент, бо передані під опіку цвинтаря. Могила Осипа Майданюка —  у листопаді 2017 року, а Богдана Кентржинского — взагалі дуже давно.

Могила Богдана Кентржинського

Долею випадку обидві могили збереглись, але зараз перебувають під загрозою знищення. За шведськими законами, у разі відсутності опікуна цвинтар має право ховати іншу людину на цьому ж місці після 25 років з дня поховання та 5 додаткових років пошуку родичів.

Зараз активіст очікує на реакцію МЗС та посольства України у Швеції.

ДОВІДКА:

Осип Майданюк — секретар офіційної Дипломатичної місії УНР в Швеції у 1918—20 роках. У Клівленді зберігаєтся його спадщина — близько 500 книг виданих про Україну в період 1917—21 роки. Крім того він є відомим художником, твори якого є в музеях України, Швеції, Австрії, Німеччини, США.

Богдан Кентржинський — з кінця 1930-х років — член ОУН (псевдо "Кент" вказано на могилі). З 1941 року — уповноважений ОУН у Фінляндії. У 1942 році заснував у Гельсінкі Українське інформаційне бюро для Фінляндії і Скандинавії, яке впродовж 1942—44 років видало понад 800 статей 4 мовами у фінській пресі.

У 1949 році заснував у Стокгольмі Українське інформаційне бюро на Скандинавію та Український академічний клуб. Досліджував та перекладав праці на тему союзу Мазепи та Карла XII. Був журналістом Daily Telegraph, Associated Press та багатьох інших видань.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.