Перше генконсульство УНР: Клімкін відкрив меморіальну дошку у Мюнхені

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін у Мюнхені урочисто відкрив меморіальну дошку на будівлі, в якій століття тому розміщувалося Генеральне консульство УНР – перше українське Генеральне консульство за кордоном.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу у Німеччині.

 Фото: Укрінформ

На церемонії Клімкін нагадав, що нещодавно відзначалося 100-річчя української дипломатії, і зазначив: "Я не вірю в символізм дат, я вірю в тих людей, які їх створюють".

Керівник МЗС назвав Мюнхен "трошки українським містом", оскільки тут жило і працювало багато українців. Вони, зокрема, започаткували Український вільний університет.

Глава української дипломатії також нагадав, що за часів УНР у Києві було представництво Баварії, і вже зовсім скоро з'явиться нове.

 Фото: Укрінформ

Довідково. Першим консулом Української держави у Мюнхені був Василь Оренчук, призначений на цю посаду 15 листопада 1918 року. Компетенція консульства поширювалася на тодішні землі Баварія, Вюртемберг і Баден. Консульство УНР у Мюнхені припинило роботу внаслідок Раппальського договору і визнання Німеччиною "Радянської України" 21 грудня 1922 року.

Генконсульство УНР розташовувалось у Мюнхені за адресою Ainmillerstrasse, 35. Це підтверджується витягом із вуличного кадастру Мюнхена 1919-1924 років. Нині будівля перебуває у приватній власності.

Встановлення меморіальної дошки було погоджене власницею будинку, а також відділом захисту пам'яток архітектури міста Мюнхен. Її виготовлено з українського граніту штутгартською фірмою "Еліна-Шт" (власником якої є виходець з України) на спонсорських засадах.

Як повідомили в Генконсульстві України в Мюнхені, воно проводить роботу з відновлення могили Василя Оренчука на місцевому цвинтарі "Вальдфрідгоф" (через несплату мита за землю могилу було ліквідовано у 1996 році, проте на цьому місці так і не було розміщено іншого поховання, тому відновлення могили можливе). У 2017 році було здійснено оплату мита за землю на могилі на 20 років. Остаточне відновлення могили очікується до кінця 2018 року.

Як повідомлялось раніше, на київському будинку встановили таблички з іменами репресованих мешканців.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.