АНОНС: Лекція "Російська пропаганда та українська історія Криму"

Як Кремль маніпулює історичним минулим Криму, та як протистояти кремлівській пропаганді – у лекції кримчанина, історика, публіциста Сергія Громенка.

Уже четверта весна поспіль – час особливого загострення російської пропаганди загалом та історичної міфотворчості зокрема.

 

Намагаючись виправдати анексію Криму, Кремль переконує світову громадськість, що півострів – "ісконно" російська земля, яка завжди належала Росії, що "сакральна Корсунь" – первинна купіль всієї Русі.

Що кримські татари – зайди, дезертири і колаборанти, для яких депортація була порятунком. Що Україна до Криму не має жодного стосунку, а незаконно отримала його у подарунок від п’яного Хрущова. І що, нарешті, кримчани одвіку прагнули до возз’єднання із матінкою-Росією.

Про все це і не тільки можна буде дізнатись на лекції в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії"

Час: 24 лютого, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (4 поверх), вул. Володимирська, 2, м. Київ.

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.