Знайшлася німецька субмарина, зникла в 1945 році

Данський музей стверджує, що він розгадав 70-річну загадку зниклої нацистської субмарини. Ідеться про німецький підводний човен У-3523, який знайшли науковці Музейю морської війни в Ютланді, що на півночі Данії.

Про це повідомляє сайт CBS News.

За даними музею, субмарина затонула 6 травня 1945 р. через день після капітуляції німецьких військ у Данії, Нідерландах та деяких районах Німеччини.

Графічна реконструкція Музею морської війни Ютландії показує загибель німецької субмарини, яку музей знайшов заритою в ґрунт на дні моря на північ від Данії

Роками навколо човна, що був одним з найсучасніших у Третьому Райху, кружляли неймовірні чутки — начебто, на ній до Південної Америки втекли нацистські офіцери. Деякі конспірологічні теорії твердили, що там був сам Адольф Гітлер.

"Після війни було багато чуток про високопоставлених нацистів, яким удалося втекти на підводних човнах і заховати нацистське золото, і У-3523 підживлювала ці чутки, — ідеться в заяві музею на його сайті. — Тип XXI була першим справжнім підводним човном, який міг пливти під водою впродовж тривалого часу, і У-3523 мала дальність дії, достатню для безперервної подорожі до Південної Америки".

Зображення морського дна, створене Музеєм морської війни Ютландії, де розташовуються рештки нацистського підводого човна У-3523  

Місце загибелі субмарини – лише 9 миль від того місця, де, за повідомленням британського флоту, вона затонула під час спроби втечі. Проте музей ще підняв її рештки із дна.

Те, що 70 років тому не змогли знайти уламків, дало підґрунтя для спекуляцій про успішну таємну подорож підводного човна до Аргентини.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.