АНОНС: Історик розповість про "дволиких Янусів" в Академії наук УРСР

21 квітня провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Оксана Юркова виступить із доповіддю "Академічні Януси": Українські історики – секретні співробітники ГПУ–НКВД (1920–1930-і рр.)"

Серед українських істориків – співробітників Академії наук УРСР (до 1937 р. – Всеукраїнська академія наук) у 1920–1930-і роки було чимало тих, хто в різний час та в результаті різноманітних життєвих колізій пішов на співпрацю – добровільну або вимушену – з органами ГПУ-НКВД.

 

Результати роботи цих "секретних співробітників" – "зведення" та "інформаційні повідомлення" – не так давно стали доступні дослідникам завдяки відкриттю в Україні архівів радянських спецслужб.

Хоча офіційних матеріалів про те, хто з істориків писав доноси на своїх колег і друзів, поки що немає, встановити імена сексотів з великою долею ймовірності можна. Про виявлення імен "академічних Янусів" і пропонує поговорити історик Оксана Юркова.

Лекція відбуватиметься в рамках історичного фестивалю "LEGIO Historica".

21 квітня, 11.00

Місце: головний (Червоний) корпус КНУ ім. Т. Шевченка, історичний факультет (вул.Володимирська, 60,ауд. 349)

Вхід вільний.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.