АНОНС: Лекція «Історія, спадок і майбутнє німецької Консервативної Революції»

Французький історик розповість про європейські втілення, теоретиків, шляхи розвитку і провідників німецької Консервативної Революції.

Про це повідомляє київський літературний клуб "Пломінь".

 

У проміжку між Першою світовою війною та створенням Третього Райху політична, економічна та соціальна кризи, які Німеччина пережила внаслідок поразки в Першій світовій війні, породили рух, відомий як "Консервативна Революція", що також називають "Консервативно-революційний рух", а її членів часто кличуть "революційними консерваторами".

Важко адекватно підвести підсумки поглядів, проведених революційними консерваторами завдяки тому, що багато хто з них мав переконання, які стояли в опозиції до поглядів, що носили їх колеги в тому ж політичному рухові.

Те, що вони взагалі мали спільного, було усвідомлення важливості "Volk" (цей термін може бути перекладений як "народ", "нація", "етнос" чи "населення"), культури, ідеї "Volksgemeinschaft" ("народної спільноти"), відмови від марксизму, лібералізму та демократії (зокрема парламентської демократії).

Ідеї, які також були загальноприйнятими з-поміж ідеологів "Консервативної Революції" - це відмова від лінійної концепції історії на користь циклічної, якщо не сферичної концепції, а також консервативна і немарксистська форма соціалізму та встановлення авторитарної еліти.

ЛекторПаскаль Ласаль, представник французьких "нових правих", історик, публіцист, автор програм на Radio Courtoisie, представник пан'європейського руху Landsknecht, координатор французької гілки всеєвропейського проекту "Реконкіста".

Час: 23 квітня, понеділок, 19.00

Місце: літературний клуб "Пломінь", провулок Шевченка 5 (ст. м. Майдан незалежності), Козацький Дім (3 поверх)

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.