АНОНС: Презентація книги "Друга світова. Непридумані історії. (не) наша, жива, інша" від "Історичної правди"

22 червня, в річницю початку німецько-радянської війни, "Історична правда" презентує нову книгу своєї бібліотеки "Друга світова. Непридумані історії. (не) наша, жива, інша".

Війна розділила родини, позбавила ж життів, скалічила долі…

Книжка складається з реальних сімейних історій, переказаних зі слів батьків, бабусь і дідусів. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню "Історична правда", розповідають про найстрашнішу війну ХХ століття, про долі тих людей, чиї життя назавжди розділилися на до і після.

Знати і пам’ятати важливо в будь-який час. Навіть через багато десятиліть з’являються нові деталі, спогади і свідчення.
• Війна (не) наша — не тільки за Батьківщину, а й за інтереси кількох тоталітарних держав.
• Війна наша — навіть через вісімдесят років.
• Війна жива — ми пам’ятаємо.
• Війна інша — різна для всіх, бо кожен бачить і розуміє по-своєму.

 

Зокрема, ви дізнаєтесь про:

• українців, які воювали в різних арміях;

• життя депортованих;

• долі вивезених на примусові роботи;

• чоловіків і жінок, що назавжди лишилися молодими.

Презентують: Вахтанг КіпіаніОлександр ЗінченкоІрина Славінська.

22 червня, п'ятниця, 18.30

Місце: книгарня "Є" (Київ, вул. Храещатик, 46).

Організатори: видавництво "Vivat", книгарня "Є".

Вхід вільний.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.