Археологи досліджують курган на Вінниччині

Гайсинська археологічна експедиція НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України розпочала розкопки кургану скіфського часу V-IV ст. до Р.Х., розташованого в межах Гайсинської міської ради Вінницької області.

Про це йдеться у повідомленні на сайті НДЦ "Рятівна археологічна служба" ІА НАН України.

 Фото: прес-служба РАС

Оскільки місто досить інтенсивно розвивається та потребує загосподарювання нових теренів, виникла потреба у проведенні пам’яткоохоронних робіт на цій пам’ятці.

Дослідження проводяться на замовлення Гайсинської міської ради.

Як і більшість пам’яток такого типу, цей курган має досить складну історію вивчення – починаючи від аматорських розкопок кінця ХІХ ст. і досліджень місцевого археолога М. Лобая у 1978 р. та завершуючи сучасними грабіжницькими вкопами.

"На сьогодні фахівці центру провели попереднє обстеження решток кургану. Виявилося, що у 1978 р. він не був повністю розкопаний – розповідає начальник експедиції, молодший науковий співробітник Богдан Сало. – Після розчищення території від кущів встановлено, що збереглися східна і західні частини насипу. Водночас зафіксовано велику кількість грабіжницьких ям на всій площі пам’ятки, деякі - досить недавні. Ми проводитимемо дослідження базуючись на інформації про попередні роботи, поєднуючи її із актуальним станом пам’ятки".

Окрім розчищення решток кургану від рослинності, було також обстежено прилеглу територію. У результаті цього виявили невідомі до цього кургани, які, на превеликий жаль, поступово зникають внаслідок оранки. Про нововиявлені об’єкти культурної спадщини та стан їхнього збереження проінформовано орган охорони культурної спадщини Вінницької облдержадміністрації.

У перші дні досліджень виявили рештки розкопу з 1978 р. та заклали археологічні траншеї вздовж збереженої західної частини насипу. Знайдено також фрагменти керамічного посуду скіфського часу і уламок свердленої сокири.

Нагадуємо, що днями Київрада ухвалила рішення щодо розкопок на Поштовій площі.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.