У Росії в ставку «виловили» Сталіна. ФОТО

Жителі містечка Куса Челябінської області виявили на обмілілому березі ставка фрагменти пам'ятника Сталіну, затопленого в 60-х роках минулого століття.

Про це повідомляє місцеве видання "Жизнь района".

 Фото: "Жизнь района"

"Багато років зруйнована фігура лежала під водою на дні міського ставу. Незважаючи на серйозну "черепно-мозкову травму", Йосип Віссаріонович "повстав" і знову суворо дивиться порожніми очницями на міські околиці – як і півсотні років тому" - йдеться у повідомленні.

  Фото: "Жизнь района"

Моторошну знахідку виявив фотограф Андрій Парфьонов, коли прогулювався по обмілілому березі ставка зі своєю дочкою. Зараз воду зі ставка спустили в зв'язку з майбутнім ремонтом греблі. Останній раз спуск води в такому обсязі проводився в 40-х роках.

  Фото: "Жизнь района"

Колись монументальні фігури Й. В. Сталіна встановлювалися у всіх містах Радянського Союзу. Ця категорія скульптурних творів була невід'ємною частиною радянського монументального мистецтва 1930-1950-х років, один із символів того часу в СРСР і в більшості соціалістичних країн.

  Фото: "Жизнь района"

"Свій" генералісимус стояв і в Кусі, на високому березі міського ставка. Після розвінчування культу особи Сталіна в 1956 році по всій країні почався масовий демонтаж пам'ятників. Кусинський Сталін також був знятий з постаменту і скинутий до ставка.

Нагадуємо, що на території 7 населених пунктів Болградського району на Одещині залишаються пам’ятники, які є символами комуністичного тоталітарного режиму. УІНП вимагає демонтажу.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.