АНОНС: Презентація збірника "Паризький процес: причини, наслідки, реалії, перспективи. Документи та матеріали (1917-2018 рр.)"

Як подолати ідеологічні нашарування в українській і єврейській свідомості про колективну вину: "антисемітизм" учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті та "більшовизм" єврейської національної меншості?

У Львові відбудеться презентація комплексного дослідження учених правознавців та істориків Леоніда Рябошапки, Олександра Ярмиша, Віталія Яремчука та Олександра Кучерука, яке опубліковано у чотирьох частинах-книгах під загальною назвою "Паризький процес…".

Про це "Історичній правді" повідомили організатори заходу. Дослідники систематизували джерела в кількості 1490 одиниць, у тому числі перекладені з французької, польської та англійської мов, сукупно на 2374 сторінках.

 

Радянська історіографія, обвинувачувала тільки українців у злочинах (єврейські погроми), які чинили, в тому числі військовослужбовці армії Денікіна, Червоної армії, Польської армії, а також численні бандитські угрупування на території України у період 1918-1920 рр.

Презентоване видання акцентує увагу на необхдності знати історію українського державотворення, особливо в час 100-літнього ювілею українських визвольних змагань.

Чільне місце у книзі займає висвітлення Паризького процесу 1927 року про політичне вбивство Симона Петлюри, розкрито перебіг досудового розслідування кримінальної справи, судового розгляду, судових дебатів, зміст ухваленої Постанови суду Присяжних Округу Сена м. Парижа, яка виправдала обвинуваченого, її наслідки для подальших українсько-єврейських взаємин.

Час: 5 вересня, середа, 17:00.

Місце: Дзеркальна зала Палацу Потоцьких, вул. Коперника, 15, м. Львів.

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.