АНОНС: Друге видання "Кривавих земель" обговорять на публічній дискусії в Києві

"Історик і європейські трагедії ХХ століття: як промовляти до різних аудиторій?". У Києво-Могилянській академії відбудеться публічна дискусія з нагоди виходу другого видання книги Тімоті Снайдера "Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним".

У середині ХХ століття Європа стала ареною зіткнення нацистської Німеччини і сталінського СРСР.

Професор Єльського університету Тімоті Снайдер розглядає геноцид євреїв на зайнятих Німеччиною територіях, акти масового насильства у СРСР (штучний голод в Україні й інших республіках СРСР, депортації кримських татар, чеченців та інших народів), а також антисемітську кампанію в післявоєнному Радянському Союзі як узаємопов’язані процеси, які перетворили половину Європи на простір страждань. 

 

Ці питання вже багато років викликають гострі суперечки серед дослідників. Це стає особливо помітним у роковини масових убивств, коли подібні дискусії актуалізуються у ЗМІ. Учасники заходу обговорять можливості виваженого висвітлення розглянутих Снайдером питань у медіа та вплив його книжки "Криваві землі" на дискусії щодо цих тем.

Учасники:
- Поліна Лаврова, видавництво "Laurus";
- Сергій Гірік, НаУКМА, Українська асоціація юдаїки;
- Юрій Радченко, Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи.

Модератор:
- Віталій Черноіваненко, НаУКМА, Українська асоціація юдаїки.

13 вересня, четвер, 18.00​

Місце: Музей Національного університету "Києво-Могилянська академія" (вул. Г. Сковороди 2).

Організатори: Національний університет "Києво-Могилянська академія", магістерська програма НаУКМА з юдаїки, кафедра історії НаУКМА, Українська асоціація юдаїки і видавництво "Laurus".

Вхід вільний.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.