АНОНС: На Одещині відкриють меморіал воякам Армії УНР

15 вересня в м. Ананьєві Одеської області відбудеться урочисте відкриття меморіалу воякам Армії Української Народної Республіки.

Про це пише Благодійний фонд "Героїка", який є ініціатором встановлення монумента, на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Цей проект є найбільшим меморіальним комплексом на честь українського війська на території Одеської області. Він являє собою площу, вимощену гранітною бруківкою. Посеред площі, на постаменті з каміння, встановлено колону, увінчану збільшеною копією ордену Армії УНР Залізний Хрест "За Зимовий похід і бої". Цим орденом в українському війську відзначали учасників Першого Зимового походу, що тривав під командуванням генерал-поручника Михайла Омеляновича-Павленка тилами білих та червоних військ в період з 6 грудня 1919 року по 6 травня 1920 року.

 

Військово-меморіальний комплекс увічнює серію переможних боїв, що відбулись 16-19 квітня 1920 року в Ананьєвському повіті Херсонської губернії. Тоді в результаті злагоджених дій ананьєвських повстанців та підрозділів Армії УНР українці заволоділи Ананьєвом та довколишніми селами, змусивши червоних залишити власні позиції.

З чотирьох сторін постамент пам’ятника обрамлений гранітними дошками з іменами козаків та старшин Армії УНР, які походять з Ананьєвщини. На площі, поряд з пам’ятником, встановлено щоглу з Державним Прапором України.

15 вересня, 12.00

Місце: південна частина м. Ананьєва, на перехресті вулиць Суворова та Одеської (в’їзд до міста дорогою Р71). 

Організатори: Благодійний фонд "Героїка".

Захід відбудеться виключно під державними прапорами.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.