Керівник УПЦ МП підписував прохання про автокефалію в 1992 році. ДОКУМЕНТ

Теперішній предстоятель Української православної церкви Московського патріархату Онуфрій підписував прохання до Московського патріарха про автокефалію. Документ із його підписом знайшла у своїх аріхвах Українська православна церква Київського патріархату.

Відповідний документ під назвою "Звернення єпископату Української православної церкви до Святійшого Патріарха Московського і всія Русі Алексія ІІ, Священного Синоду та всіх єпископів Російської православної церкви" опублікував на своїй сторінці у "Фейсбуці" керівник інформаційного управління УПЦ КП Євстратій (Зоря).



Звернення датується січнем 1992 року. Метою документа було прохання про "якнайскоріше позитивне вирішення питання про повну канонічну самостійність Української православної церкви". Його підписали 23 ієрархи української церкви, у тому числі нинішній предстоятель УПЦ МП і член Священного Синоду РПЦ митрополит Онуфрій. Тоді він був єпископом Чернівецьким і Буковинським.

 
 
 
 Синіми рисками підкреслено підписи архієреїв, які зараз перебувають на кафедрах Московського патріархату в Україні, червоною рискою - підпис митрополита Онуфрія.
 

Нагадаємо, Московський патріархат стверджував, що митрополит Онуфрій не підписував прохання про автокефалію Української православної церкви 1992 року.

Як повідомлялося, намісник самопроголошеного Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ Московського патріархату архімандрит Гедеон погрожував  генеральному директору Нацоінального музею історії України Тетяні Сосновській прокляттям до сьомого покоління.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.