У Києві відкрили виставку, яка руйнує міфи про Донбас

Український інститут національної пам’яті та Національний музей історії України підготували виставку «Донбас: переPROчитання образу», яка спростовує російські і радянські міфи про особливий статус Донбасу як окремого антиукраїнського регіону.

Про це йдеться на сайті УІНП.

Фото: УІНП

 

Це спроба деконструювати негативний медійний образ краю як "особливого" регіону, створеного російською пропагандою та актуалізованого в українському суспільстві в умовах війни Росії проти України, - вважають автори виставки.

У виставці зібрані найбільш переконливі та цікаві факти історії заселення степових регіонів, що розкривають суть Донбасу як цивілізаційно-культурного перехрестя.

Значна частина присвячена "антирадянським виступам" та проявам суспільної незгоди серед жителів Донецької та Луганської областей. Експозиція повністю руйнує міф про Донбас як "надзвичайно зрадянізоване" населення регіону.

"Спочатку імперії крадуть минуле, потім загарбують територію. Так зробила Росія з Кримом, який зображали "ісконно рускім", і з Донбасом, з минулого якого стирали українські сліди. Такий погляд активно впроваджувався в суспільну свідомість на цих теренах та в Україні загалом.

Вже потім з‘являються "зелені чоловічки" чи терористи з георгіївськими стрічками, які нібито відновлюють історичну справедливість. Тому визволення і Криму і Донбасу неможливе без повернення правди про їхнє минуле, їхньої інтеграції в загальноукраїнський історичний наратив.

На Донбас не російський чи радянський пропонує подивитися відкрита сьогодні виставка. І побачити в ньому не Донбас, а українські Донеччину та Луганщину", - наголосив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Фото: УІНП

 

Виставка містить маловідомі матеріали з фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Галузевого державного архіву СБУ, а також документи з Державного архіву Донецької області.

"Я пройшов і передивився всю виставку і з кожною світлиною моє серце билося все частіше і частіше. Перед мною були не лише світлини, перед мною була вся історія українського Донбасу, це і моя історія також… Історія - це дійсно інструмент, який можна використовувати як для пропаганди так і для контрпропаганди, але це інше і наше життя.

Я постійно про це говорю, що нам треба пробуджувати свідомість, нам треба деокупувати не тільки території. Нам потрібні люди", - зазначив український вчений та громадський діяч, релігіознавець Ігор Козловський.

Фото: УІНП

 

На відкритті виставки також виступили генеральний директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська, співробітник Національного музею історії України, кандидат історичних наук, учасник АТО Сергій Носочов, старший викладач кафедри історії Луганського державного університету, голова Луганського обласного об'єднання ВУТ ім. Шевченка та провідний науковий співробітник Музею історичних коштовностей України – філіалу Національного музею історії України Юрій Полідович.

З 18 вересня виставку можна переглянути впродовж місяця в Національному музеї історії України (м.Київ, вул. Володимирська, 2).

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.