Як насправді виглядала Нефертіті. ФОТО. ВІДЕО

Вчені за допомогою 3D-сканування відтворили вигляд «Молодої леді» – мумії, яка була виявлена в Долині Царів в кінці ХІХ століття і пізніше була ідентифікована як мати фараона Тутанхамона.

Реконструкцію вигляду стародавньої єгипетської мумії виконали в Університеті Брістоля (University of Bristol), – передає ІА ЗІК.

 Фото із сайту ІА ЗІК

Керував процесом єгиптолог Ейден Додсон (Dr. Aidan Dodson).

Вчені відтворили вигляд так званої "Юної леді" (Younger Lady) – мумії, виявленої ще в позаминулому столітті в Долині Царів. І тепер запевняють: вона і є Нефертіті. Мовляв, дуже схожа обличчям на наявне скульптурне зображення цариці стародавнього Єгипту – знаменитий на весь світ бюст.

Бюст, виточений з вапняку, знайшли німецькі археологи в 1912 році. Керівник їхньої експедиції Людвіг Боршард, із захопленням зазначив у своєму щоденнику: "Описати неможливо, це треба бачити". Знахідка так і залишилася в Німеччині –зберігається в берлінському музеї (Altes Museum).

  Фото із сайту ІА ЗІК

Нефертіті, що в дослівному перекладі означає "Прийдешня красуня" або "Прекрасна прийшла", жила близько 3300 років тому. Була дружиною фараона Ехнатона (Аменхотепа IV) – тобто, як мінімум, мачухою фараону Тутанхамону. А, можливо, навіть і його матір’ю.

Померла Нефертіті в 1334 році до Р.Х., коли їй було від 29 до 38 років. І звичайно ж, була перетворена в мумію. Але мумія пропала безвісти. Вважається, що її місцезнаходження невідоме.

У 1898 році французький археолог Віктор Лоре, який вів розкопки в Долині Царів, розкрив одну зі стін гробниці фараона Ехнатона і проник в бічній склеп. Знайшов там три мумії: дві жіночі по краях і чоловічу між ними.

Особливого інтересу у археологів вони не викликали. Лише в XXI столітті виникли підозри, що якась із них, можливо, належить Нефертіті.

 Фото із сайту ІА ЗІК

 

У 2002 році – британська дослідниця Джоан Флетчер (Joann Fletcher) з Університету Йорка (University of York), зробила рентген мумій. Після чого стала стверджувати: молодша жінка з гробниці Ехнатона – точно Нефертіті. Не без підстав: жінка було високоякісно муміфікована і анатомічно походила по описам на красуню-царицю.

До того ж мумія була лисою – поголеною для носіння особливої перуки. Або шолома. На лобі у неї відбився слід від характерного шкіряного ремінця. У мочці лівого вуха збереглися дві сережки, схожі з тими, які були зображені на деяких портретах Нефертіті.

Трохи пізніше поряд з мумією було знайдено руку, яка відламалася від неї. У руці – щось на зразок скіпетра – атрибута царської влади.

Зовнішність саме цієї "Юної леді" з гробниці Ехнатона і відтворили нині в Університеті Брістоля. Взяли за основу висновки Флетчер, по суті підкріплюючи їх. На жаль, це аж ніяк не означає, що мумія, яка стала основою для реконструкції, і справді Нефертіті. А відтворене обличчя – її обличчя. Хоча деяка схожість і справді є.

На думку скептиків, більш-менш впевнено можна стверджувати лише одне: мумія "Юна леді" належить молодій жінці з королівської сім’ї, яка померла за часів 18-ї династії.

Нагадуємо, що на Прикарпатті нещодавно випадково знайшли крем’яний спис.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.