На Харківщині знайшли підземні ходи з ХVІІ ст. ФОТО

Історичний обʼєкт знайшли випадково – шматок асфальту просто провалися у центрі Змієва під землю. Місцеві історики, які приїхали подивитися, зʼясували, що під дорогою – пустота.

"Разом із хлопцями з військово-патріотичним обʼєднанням "Орієнтир", який працює при музеї, ми обстежили, розкопали. І зʼясувалося, що під дорогою є метрів 10 підземного ходу, а потім він завалений. Але обладнання показує наявність підземних тунелів і далі" - каже директор Зміївського краєзнавчого музею Михайло Саяний – повідомляє Гал-Інфо із посиланням на "Комментарии".

 Фото: "Комментарии"

Система підземних ходів – це спадщина від засновників міста, каже краєзнавець. У центрі Змієва стояла козацька фортеця, побудована у 1656 році.

  Фото: "Комментарии"

"А від неї у чотирьох напрямках йшли складні ходи під землею. У центрі вони окультурені – обкладені цеглою, а вже далі йдуть просто вирубані в глині, на глибині від 3 до 5 метрів від поверхні землі. Ширина таких тунелів – 1,5 м, висота – 2 м", - докладно розповів Саяний.

  Фото: "Комментарии"

Серед землі, якою засипані ходи, місцеві історики знайшли фрагменти старовинної кераміки, битого посуду та майже цілий глечик 19 сторіччя.

  Фото: "Комментарии"

Краєзнавці вже запросили професійних спелеологів та дослідників підземних ходів, чекають на археологів. Михайло Саяний вже 15 років просить місцеву владу дослідити археологічну памʼятку. На його думку, це може зацікавити туристів з усієї країни у майбутньому.

Нагадуємо, що археологи знайшли трипільську піч-лежанку в печері на Тернопільщині.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.