Археологи: у пізньому неоліті біля Стоунхенджу відбувалися величні бенкети

Британські археологи з’ясували, що тисячі років тому в Стоунхенджі відбувалися масові бенкети, на які з'їжджалися мешканці з усієї території Британських островів і навіть із віддалених регіонів Шотландії.

На це відкриття вчених наштовхнули свинячі кістки, які вони розкопали в чотирьох поселеннях епохи пізнього неоліту, розташованих поблизу цього мегаліту, повідомляє українська служба "Бі-Бі-Сі".

Загалом археологи знайшли рештки 131 тварини, вік яких становить біля 4500 років (це 2800—2400 роки до н. е.).

З результатів ізотопного аналізу знайдених кісток випливає, що вони належали свиням, вирощеним у Шотландії, на північному сході Англії, в Західному Уельсі, а також в інших областях Британських островів.

Дослідники ствреджують, що свинина була головною стравою святкового меню, а учасники "застіль" (навіть, які прийшли здалеку) приводили худобу із собою і заколювали для бенкету на місці.

Отже, на думку науковців, це доводить не тільки те, що Стоунхендж був не тільки місцем масового паломництва, а й факт, що люди з навіть найвіддаленіших куточків території сучасної Великої Британії підтримували зв’язки між собою та регулярно подорожували на значні відстані.

"Ці зібрання можна вважати першими культурними заходами, що поєднували всіх мешканців острова, — говорить провідний автор дослідження, професор Кардіффського університету Річард Магвік. — Люди з усіх куточків Британії приїжджали до Стоунхенджу, щоб поласувати їжею, спеціально відібраною і привезеною здалеку".

Як повідомлялося, археологи Університету штату Вашингтон знайшли найдавніший пристрій для татуювань на заході Північної Америки.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».