Освітяни діаспори підготували відеопроєкт про закордонні подорожі Лесі Українки. ВІДЕО

Спілка Українських Освітян діаспори підготувала свій подарунок з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки – відеопроєкт «Лесині листи здалеку» про подорожі поетеси та письменниці по закордонню.

Відеопроєкт Спілка Українських Освітян опублікувала на своєму Ютуб-каналі.

 

"Леся Українка багато подорожувала за кордоном. Що вразило Лесю в закордонні, що подобалось, що зацікавило? Що турбувало? Учні, учителі, батьки та друзі українських шкіл за кордоном спробували відчути це, перечитавши рядки її листів та поезій, а також подивитись на тогочасні країни свого перебування Лесиними очима...", – йдеться у підписі під відео.

У відеороботі взяли участь учні Української школи при церкві св.Марка австрійського міста Зальцбург, учасники Міжнародного пункту навчання української мови польського Ольштина. Німеччину представили учні Української школи "Сонце в долонях", Франкфурт-на-Майні і української суботньої школи, Мюнхен. У Болгарії до відео долучилися учасники Українсько-Болгарського товариства "Пловдив", у Швейцарії – учні української школи "Барвінок" у Базелі, в Італії – вихованці Української школи святого Марка у Венеції. Єгипет представили члени українського гуртка НЦ "Хабіба"у Дахабі, Грузію – учасниця Української школи при Асоціації українців Грузії у Тбілісі.

У відео, зокрема, йдеться про приїзд Лесі Українки на лікування до столиці Австрії. Показано меморіальну дошку поетесі на будинку у якому вона жила під час перебування у Відні.

Також ідеться про її перебування у Польщі (Варшави та Творки), яку Леся Українка відвідувала тричі. Про приїзд поетеси до німецького Берліна. Там, у будинку, де вона проживала, встановлена пам'ятна табличка.

Згадується поїздка Лесі Українки до болгарського міста Пловдив (тодішній Філіппополь), яке дуже їй сподобалося. А також Владая, де зараз на місці, де проживала поетеса, встановлено меморіальний знак.

Також висвітлюються поїздки Лесі Українки до Швейцарії – Цюриха та Женеви, до Італії – Генуї, Неаполя, Палермо, Венеції та Санремо. У Санремо на фасаді вілли Адріана, де вона прожила два роки, встановлена пам'ятна табличка.

У відео йдеться і про поїздку українки до міст Єгипту – Каїра, Александрії й Гелуана. У Александрійській бібліотеці встановлена пам'ятна дошка, присвячена Лесі.

Згадується поїздка Лесі Українки до грузинських міст Тбілісі, Телаві, Хоні, Кутаїсі, Поті та Батумі. У Тбілісі та Кутаїсі на честь поетеси названі вулиці. У Батумі та Сурамі встановлене погруддя Лесі Українки, у Телаві – пам'ятник.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.