Особистий літак диктатора Чаушеску продали за €120 тисяч

Особистий літак ROMBAC 1-11 румунського диктатора Ніколае Чаушеску був проданий на аукціоні за €120 тисяч.

Про це повідомляє Euronews.

 
фото: AFP

Літак виготовили в Бухаресті в 1986 році за ліцензією Британської авіабудівної корпорації (BAC). Він був частиною флоту Чаушеску до грудня 1989 року, коли диктатор був повалений і страчений разом зі своєю дружиною.

Після падіння Чаушеску літак включили у флот державної авіаційної компанії Romavia. Його на деякий час позичили пакистанській компанії Aero Asia, а потім залишили в ангарі.

На аукціоні румунському колекціонерові за €95 тис. також продали автомобіль Paykan Hillman Hunter, подарований Чаушеску шахом Ірану в 1974 році.


Ніколае Чаушеску був румунським диктатором, який правив у 1965—1989 роках. Обіймав посаду генерального секретаря Комуністичної партії Румунії. Унаслідок протестів був скинутий з посади, а потім розстріляний.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.