IN MEMORIAM: помер голова Київського крайового братства ОУН-УПА Орест Васкул

Сьогодні у віці 93 років після затяжної хвороби помер Васкул Орест Петрович — голова Київського крайового братства ОУН—УПА, доброволець Дивізії "Галичина", політв'язень ГУЛАГу, український політичний, громадський діяч

Орест Васкул із 1992 року очолював Київське крайове братство вояків ОУН та УПА. Пройшов через лави підпілля ОУН та дивізії "Галичина". Тричі був арештований радянською системою, але завжди продовжував боротьбу. Проживав у місті Києві.
 
Після полонення в бою під Бродами у липні 1944 року пройшов ряд пересильних та фільтраційних таборів і зрештою опинився в Башкирії. Звідти вдалося втекти та повернутись в Україну, потім був черговий арешт та чергова втеча, знову повернення в Україну і діяльність в підпіллі ОУН до 1947 року.

Згодом черговий арешт та відбуття покарання до 1956 року. У 1984-1986 знову був заарештований та відбував покарання в Луганській області.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.