АНОНС: виставка "Мистецтво вільних: художня естетика Української революції 1917-1921"

Український інститут національної пам'яті спільно з Національним музеєм історії України, Бібліотекою імені Олега Ольжича відкривають вуличну фотодокументальну виставку "Мистецтво вільних: художня естетика Української революції 1917-1921".

В четвер 26 серпня, о 13.00 год.  за адресою вул. Хрещатик, 22 (біля будівлі Головпоштамту) відкриється виставка, присвячена художній естетиці Української революції 1917-1921 років.

 

Виставка відображає процес творення художньої естетики державного чину - розробки проектів державних гербів, прапорів, печаток, військової уніформи, естетики державних документів - банкнот, поштових марок, паспортів, грамот і т.д. Особливості розвитку художнього мистецтва, візуалізація постатей та подій Української революції 1917-1921 рр. в картинах, малюнках, листівках та поштівках.

Вплив подій Української революції на творчість українських письменників та поетів, українське книговидання в ті часи. Відродження українського музичного мистецтва, світове турне Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця й тріумф "Щедрика" Миколи Леонтовича.

Розвиток українського театрального мистецтва й піднесення його до європейського рівня. Життя й діяльність ї видатних українських митців - Георгія Нарбута і Василя Кричевського, Івана Кавалерідзе та Леоніда Перфецького, Олександра Олеся та Павла Тичини, Миколи Леонтовича та Олександра Кошиця, Панаса Тобілевича (Саксаганського) й Леся Курбаса.

"Цьогоріч завершується цикл відзначень 100-літніх ювілеїв подій Української революції 1917-1921 років. За ці чотири роки ми з партнерами реалізували десятки інформаційно-просвітницьких проектів, в яких розповідали про різні вияви і аспекти Української революції і українського державотворення - парламент, уряд, дипломатію, військо, флот, символіку тощо.

Однак Українська революція - це не лише про державотворення або ж боротьбу за державність, хоча це головне, але й національне, культурне та духовне відродження українців. Тому в цьому проекті ми вирішили зосередитись на українському мистецтві в часи революції: художньому мистецтві, літературі, театрі, музиці, мистцво в пропаганді.

Глядачі зможуть познайомитися з унікальними творіннями видатних українських мистців - Георгія Нарбута і Василя Кричевського, Юліана Буцманюка і Леоніда Перфецького й багатьох інших" - відзначив один із авторів виставки, начальник Управління наукового забезпечення УІНП Ярослав Файзулін.

До участі в презентації запрошені: 

  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті
  • Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики
  • Федір Андрощук, генеральний директор Національного музею історії України
  • Валентина Піскун, доктор історичних наук, завідувач відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України
  • Артур Орленов, художник-баталіст
  • Ярослав Файзулін, начальник Управління наукового забезпечення політики національної пам'яті УІНП






Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.