У Музеї Голодомору відкрили оновлену Залу пам’яті

Національний музей Голодомору-геноциду відкрив 7 вересня оновлену експозицію Зали пам’яті, модернізовану в межах реконструкції першої черги музею.

Участь в урочистому відкритті взяли глава Православної церкви України митрополит Епіфаній і міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Сьогодні ми радіємо, що маємо можливість взяти участь у відкритті оновленої Зали пам'яті першої черги Музею Голодомору-геноциду. Це важливо для того, щоб увічнити пам'ять тих, хто загинули під час страшного голоду 1932-33 років в Україні. Ми їх повинні пам'ятати для того, щоби будувати справжнє майбутнє, щоб знати свою справжню, об'єктивну історію…

Якщо ми будемо пам'ятати, то ми в майбутньому ніколи не допустимо подібних речей. Особливо це є актуальне, коли ми святкуємо 30-ту річницю відновлення нашої державної незалежності. Ми повинні цінувати великий дар свободи і незалежності, яким ми з вами володіємо. Ми маємо свою незалежну Українську державу, ми спільно будуємо наш дім, Україну – ту державу, про яку мріяли ті, які протягом попередніх століть віддали за це своє життя.

Ми повинні пам'ятати, молитися, згадувати і ніколи не допустити таких трагедій", - сказав митрополит Епіфаній.

Як зазначив, зокрема, Ткаченко, ця зала оновлена завдяки державно-приватному партнерству.

"І важливо, що ця експозиція – гіперактивна. Вона дозволяє в сучасний спосіб передати естафету пам'яті, яка надзвичайно важлива для того, щоб розуміти витоки своєї історії, ті страждання, через які пройшов український народ на шляху до незалежності", - наголосив міністр.

Як розповіла генеральний директор Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк, музей підготував 10 історій меморіальних предметів, пов'язаних з Голодомором, зробив сучасне відео в техніці 3D-маппінгу, додав історичну інформацію на інтерактивні екрани.

Вперше представлено експонати з фондів музею, що були зібрані в експедиціях та передані відвідувачами, - ці предмети розказують особисті історії людей, які пережили та не пережили Голодомор-геноцид. Вперше експонуються нововиявлені документи - унікальні листи інженера Джері Бермана, який у 1930-х працював у Станиці Луганській та залишив спогади про Голодомор.

Також в оновленій Залі пам'яті на сучасних інтерактивних тачекранах представлено результати десятирічних досліджень істориків: про місця масових поховань жертв Голодомору, про повстання та "чорні дошки".

В реекспозиції також представлена анімація з використанням технології 3D маппінгу. Відео розповідає історію родини Оксанки, однієї з мільйонів українських родин, винищених геноцидом. Дівчинка вела щоденник, описуючи жахливі події, які випали на долю її родини у 1932 і 1933 роках.

Відтепер кожен охочий зможе відвідати екскурсію чи прослухати аудіогід 34-ма мовами, скористатися тактильними макетами, переглянути документальну кінострічку.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.