3,5 тисячі документів енкаведистів про боротьбу з УПА доступні в мережі

3,5 тисячі документів Внутрішніх військ НКВД про боротьбу з українським визвольним рухом стали доступними онлайн. Центр досліджень визвольного руху оприлюднив цифрові копії архіву, що був вивезений з України до Росії у 1980-их роках.

Документи доступні на сайті Електронного архіву українського визвольного руху у колекції "ВВ НКВД проти українського визвольного руху 1944-1945 роках".

 

Збірка документів проливає світло на протистояння Внутрішніх військ НКВД Українського округу, штаб якого розташовувався в Рівному, з Організацією українських націоналістів та Українською повстанською армією.

Документи охоплюють події, що мали місце в 1944-45 роках на Волині, Рівненщині, Тернопільщині, Львівщині, Івано-Франківщині. Рідше зустрічаються події, зафіксовані на Житомирщині, Хмельниччині, Вінниччині, території сучасних Румунії та Польщі.

Документи висвітлюють діяльність українських повстанців, містять інформацію про склад та озброєння українського підпілля:

Так, наприклад, до колекції увійшли:

  • Детальні креслення повстанських криївок, зроблені енкаведистами;
  • Списки втрат з боку повстанців;
  • Звітність про захоплену енкаведистами зброю.
 
План-схема криївки українських повстанців у селі Юзівка

Також у документах містяться як плани та вказівки вищого керівництва Внутрішніх військ НКВД щодо боротьби з підпіллям, так і оперативні зведення, детальний аналіз операцій, донесення на окремих службовців.

Така звітність допоможе дослідникам зрозуміти портрет службовця Внутрішніх військ того часу. Приміром, цікавими для вивчення будуть звіти про надзвичайні події та небойові втрати  у лавах ВВ НКВД.

"Оприлюднені документи, безперечно, є цінним історичним джерелом. Вони дають глибоке розуміння того, як відбувалася війна під час війни, коментує декан Історичного факультету ім. Тараса Шевченка, експерт проєкту Іван Патриляк. — Разом із тим, масив документів доводить, що визвольний рух був зовсім не маргінальним явищем, як часто трактувала радянська пропаганда, а на його ліквідацію були кинуті цілі бригади Внутрішніх військ НКВД".

 
Довідка про втрати серед повстанців

Цифрові копії документів, що тепер доступні широкому загалу, мають майже тридцятирічну історію повернення до України.

Нині оригінал архіву, ймовірно, перебуває в Москві. Його було вивезено з України наприкінці 1980-х років. Проте в середині 1990-х українським дослідникам та архівістам вдалося скопіювати близько 400 справ з архіву та повернути в Україну у вигляді мікрофільмів.

Пізніше з плівок було зроблено три копії. Одна з них потрапила до Центру досліджень визвольного руху. Маючи відповідне обладнання, дослідники зробили цифрові копії документів та опублікували онлайн документи, що охоплюють 1944-45 роки. 

 
План проведення операції у Шумському районі


Колекцію з трьох з половиною тисяч документів підготовлено та опубліковано в межах проєкту "Робимо минуле доступним: цифрове повернення вивезених архівів про боротьбу СРСР із визвольним рухом", який реалізує Центр досліджень визвольного руху спільно з Галузевим державним архівом СБУ за підтримки Українського культурного фонду.


Електронний архів (
avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 32 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.