Колишній дослідник історії Львова працює на пропагандистський російський телеканал RT

Львівські інтелектуали впізнали в експертові на телеканалі російської пропаганди «Russian Today» колишнього колегу Таріка Амара, котрий досліджував воєнну та повоєнну історію міста.

Про це у своєму дописі зазначив молодий історик з Українського католицького університету Михайло Мартиненко, передає Збруч.

 

"Тарік Амар. Відомий у вузьких колах дослідник, особливо у тих, хто вивчає історію Львова в ХХ ст. Колись він був директором Центру міської історії. Працював у Колумбійському університеті в США. Писав статті та книжку про воєнний та повоєнний Львів, Голокост та пам'ять про нього. Можна сказати, був колегою по цеху (ключове слово – був). Як писав – питання інше", – розповів Михайло Мартиненко.

На телеканалі "Russian Today", за його словами, Тарік Амар як експерт широкого профілю – від ізраїльсько-палестинського конфлікту до британського флоту в Чорному морі – з'явився кілька місяців тому.

 

"І от саме зараз, коли до російсько-українського кордону підтягуються все нові і нові ешелони та колони російських військ, готових за першим сигналом рушити в наступ на територію України, цей "дослідник" виписує на RT про "злочини Києва" проти (майже дослівна цитата) "слабких повстанців на Донбасі". За що Амару, звісно, заготовлений окремий казанок в пеклі.

Мораль. Рано чи пізно кар'єра професійних "борців з етнонаціоналізмом" може скотитись саме туди. До рівня "експерта" в "RT", – зазначив молодий історик.

 

Тарік Сиріл Амар був з 2007 до 2010 року академічним директором Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові, заснованого 2004 року австрійським істориком Гаральдом Біндером.

24 серпня 2010 року Львівська міська рада відзначила його Золотим гербом, від якого він наприкінці 2018 року скандально відмовився, посилаючись на те, що Степана Бандеру вважає фашистом:

"У мене є нагорода від міста Львова, яку мені вручили після мого перебування там як голови Центру міської історії. Хочу, щоб усі знали, що я її повертаю. Мені не потрібні нагороди від міста, в якому возвеличують Степана Бандеру, фашиста".

Тоді ж, в серпні 2018 року, він переконував, що привітання "Слава Україні" є нацистським привітанням.

Восени 2015 року опублікував монографію "The Paradox of Ukrainian Lviv. A Borderland City between Stalinists, Nazis, and Nationalists" ("Парадокс українського Львова. Місто на пограниччі між сталінізмом, нацизмом та націоналізмом"), приклавшись до творення образу Львова як міста ксенофобів та антисемітів (критичну рецензію Олі Гнатюк на книжку можна прочитати в "Україні модерній").

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.