2022 рік у Білорусі оголошено Роком історичної пам'яті

Лукашенко наказав думати, що "поляки - окупанти, а Велике князівство Литовське - це білоруська держава". Російська імперія та СРСР - поза критикою

Як повідомляє Белсат, самопроголошений президент Лукашенко підписав указ № 1, який у Білорусі проголошено Рік історичної пам'яті.

 

На спеціальній нараді він заявив: "Вперше за роки своєї незалежності ми ставимо ці два поняття - "історія" та "політика" - поруч. Досі ми намагалися не політизувати історію".

Також він закликав "дати адекватну оцінку" періодам Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Спочатку сказав, що "історію переписувати не будемо", і одразу розповів, як її переписати:

"Давайте у підручниках з історії, у замкових та музейних експозиціях так і назвемо, наприклад, період Речі Посполитої окупацією білоруської землі поляками. Етноцидом білорусів, – сказав Лукашенко. – А що це було для наших пращурів? Рідна мова, культура, віра під забороною. Магнати на собак міняли білоруських селян. Але народ вижив і зберіг свою самобутність".

А Велике князівство Литовське, за словами Лукашенка, було чисто білоруським (хоча він, як і раніше, вважає, що Білорусь як нація "остаточно сформувалася за радянських часів").

"Сучасні литовці фактично приватизували спадщину цього державного утворення. Але що там було литовське? Мова – наша, на ній написана і Конституція – Статут. Головна віра – православ'я. Територія – переважно білоруська, українська, частково російська. Народ на 80% – наш. Слов'яни. А це основні атрибути та ознаки державності".

Насправді до складу Великого князівства Литовського входила і практично вся територія сучасної Литви. Князівство було багатонаціональним та багатоконфесійним, у ньому жили і слов'яни, і балти, і юдеї, і мусульмани.

Він також поставив у провину предкам сучасних литовців те, що "коли на всю Європу гриміли Полоцьке та Турівське князівства як центри духовності та освіти", ті "досі жили в темряві язичництва і вели примітивне господарство".

Критично дивитися на радянську спадщину Лукашенко заборонив.

На думку Лукашенка, багато хто, хто вивішував на вікнах національні прапори (які він назвав "ганчірками"), зараз "цього соромляться".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.