IN MEMORIAM. Померла білоруська історикиня Валентина Лєбєдєва

Валентина Мятлицька (Лєбєдєва) досліджувала історію Гомеля, зокрема, у час його приналежності до УНР у 1918 році

У білоруському Гомелі померла історикиня Валентина Лєбєдєва. Дослідниця багато років працювала на кафедрі історії Гомельського державного університету імені Ф. Скарини. Сфера своїх наукових інтересів охоплювала широке коло проблем.

 

Визнання Валентині Михайлівні принесли дослідження з історії Гомеля XIX-XX століттях та історії білоруського національного руху -- зокрема, їй належить авторство біографії діячки БНР Палути Бадунової. Багато років Валентина Михайлівна віддала вивченню особистості та спадщини Михайла Довнар-Запольського.

У січні 2022 році вийшла її наукова праця "На паграніччы эпох і дзяржаў. Старонкі гісторыі Гомеля (1917-1918)".

На сайті Історична правда опубліковано дві її статті:

Контрабанда, страйки, більшовики... Десять місяців української влади на Поліссі

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.