8 липня 1917

8 липня (25 червня) 1917: Луганськ. Перший український з’їзд

"Признать зараз же Українську Центральну Раду своїм найвищім адміністративним урядом"

25 го червня ц. р. відбувся в місті Луганську повітовий з'їзд всіх волостних та сільських кооперацій, скликаний агітаційною комісією, українського т-ва „Просвіта".

На порядку дня було перше прочитання Універсала, а далі доклади історичний, економично-політичний та шкільно-просвітний.

Після звичайного привітання гостей прибувших із волостей, сіл та „Просвіт", головою „Просвіти» д. Лисенком, відкривається засідання з'їзду, вибраним головою д. Н. Стефановичем.

Д. Стефанович на початку з'їзду дає короткій звіт про працю з перших днів революції, аж до сьогодня, Укр. Центральної Ради, а дальше звертається до присутних з проханням, щоб уважно вислухали голос нашої Центральної Ради, Універсал.

Універсал читає писарь з'їзду д. Паньківський, під час коли всі гості вислухують його піднявшися з своїх місць.

„Просвіта" пропонує приняти слідуючі обмірковані нею резолюції що до Універсалу:

1) Урочисто привітать цей голос нашої найвищої на Україні власті;

2) а) Признать зараз же Українську Центральну Раду своїм найвищім адміністративним урядом, б) і звернутися негайно, до всіх урядів в повіті, т. є. до городської, земської та всіх волостних управ, як теж і кооперації, щоб вони обов'язково признали Українську Центральну Раду за найвищий адміністративний орган на українській землі;

3) Назначення податків на громадян українців, згідно з потребами Укр. Центр. Ради.

Всі присутні вітають Універсал бурними оплесками та гучним далеко-лунаючим „слава!“.

Микола Стефанович - голова першого українського повітового з’їзду у Луганську, один із засновників луганської Просвіти, співробітник повітового земства.
Микола Стефанович - голова першого українського повітового з’їзду у Луганську, один із засновників луганської Просвіти, співробітник повітового земства.

Дальше приступає з'їзд до обмірковування другої і третьої резолюції, винесених „Просвітою".

З'їзд одноголосно признає Українську Центральну Раду, як свій найвищий адміністративний уряд на українській землі. Що до третьої резолюції завязуються довгі дискусії.

Голова з'їзду д. Стефанович такої думки, що, як ми розішлем Універсал та відозви до укр. сільського населення це буде досить, щоб українське селянство розбудилося з національного сну.

Що до третьої резолюції, обміркованої „Просвітою" з'їзд так і не виносить ніякого рішучого слова, а оставляє вирішення грошевих зборів на «Просвіту» на майбутній повітовий комітет.

Після короткої перерви засідання починаються доклади. Після докладів виказується коротка дискусія по поводу програми укр. школи.

Намагаються деякі зараз випрацювати програму, але це викликає протести і питання відкладаються на слідуючий з'їзд, якій має відбутися 23-го липня ц. р.

П'яте й останнє засідання з'їзду - вибори повітового комітету, котре відкладається до слідуючого з'їзду, з тою порукою, що „Просвіта" вибере з поміж своїх, тимчасовий чисто організаційний комітет, якій би підготовив на 23-е липня з'їзд.

Тим з'їзд скінчиться. Присутні відспівують „Заповіт" Шевченка й голосним „Слава" - на честь України покидають помешкання з'їзду.

Нова рада, 1917, № 84, 9 (22) липня

Допоможіть історичній правді! 1 000 000 на день народження

Ми існуємо на пожертви наших читачів. Без цієї допомоги «Історична правда» перестане існувати. Якщо ви вважаєте, що подальше існування "Історичної правди" необхідне українському суспільству – прочитайте цей текст до кінця!

Перша академічна нерухомість: як пансіон графині Левашової став власністю Української академії наук

У Києві добре відомий триповерховий будинок по вулиці Володимирській, 54. З лютого 1919 року будинок є власністю Академії наук, це штаб-квартира Президії НАНУ. Власністю Академії він став завдяки Павлу Скоропадському та його дружині Олександрі, Володимиру Вернадському, Агатангелу Кримському і... Антону Денікіну.

Петлюрівська Покрова. УНР на краю безодні

У жовтні 1919 року керманичі УНР уперше за весь час революції організували привселюдну урочисту присягу на вірність українській республіці. Ця подія залишила слід у пам`яті багатьох учасників визвольних змагань, хоча й не змінила перебіг війни за українську державність.

Генерал Петро Григоренко. Таврія, Москва, "психушка", Нью-Йорк

Радянський офіцер, комуніст, антисталінст, жертва каральної психіатрії, захисник і друг кримськотатарського народу, член Московської Гельсінкської Групи і Закордонного Представництва УГГ, а також син, чоловік і батько – це лише частина ролей, які довелося прожити уродженцю Запоріжжя.