8 липня 1917

8 липня (25 червня) 1917: Луганськ. Перший український з’їзд

"Признать зараз же Українську Центральну Раду своїм найвищім адміністративним урядом"

25 го червня ц. р. відбувся в місті Луганську повітовий з'їзд всіх волостних та сільських кооперацій, скликаний агітаційною комісією, українського т-ва „Просвіта".

На порядку дня було перше прочитання Універсала, а далі доклади історичний, економично-політичний та шкільно-просвітний.

Після звичайного привітання гостей прибувших із волостей, сіл та „Просвіт", головою „Просвіти» д. Лисенком, відкривається засідання з'їзду, вибраним головою д. Н. Стефановичем.

Д. Стефанович на початку з'їзду дає короткій звіт про працю з перших днів революції, аж до сьогодня, Укр. Центральної Ради, а дальше звертається до присутних з проханням, щоб уважно вислухали голос нашої Центральної Ради, Універсал.

Універсал читає писарь з'їзду д. Паньківський, під час коли всі гості вислухують його піднявшися з своїх місць.

„Просвіта" пропонує приняти слідуючі обмірковані нею резолюції що до Універсалу:

1) Урочисто привітать цей голос нашої найвищої на Україні власті;

2) а) Признать зараз же Українську Центральну Раду своїм найвищім адміністративним урядом, б) і звернутися негайно, до всіх урядів в повіті, т. є. до городської, земської та всіх волостних управ, як теж і кооперації, щоб вони обов'язково признали Українську Центральну Раду за найвищий адміністративний орган на українській землі;

3) Назначення податків на громадян українців, згідно з потребами Укр. Центр. Ради.

Всі присутні вітають Універсал бурними оплесками та гучним далеко-лунаючим „слава!“.

Микола Стефанович - голова першого українського повітового з’їзду у Луганську, один із засновників луганської Просвіти, співробітник повітового земства.
Микола Стефанович - голова першого українського повітового з’їзду у Луганську, один із засновників луганської Просвіти, співробітник повітового земства.

Дальше приступає з'їзд до обмірковування другої і третьої резолюції, винесених „Просвітою".

З'їзд одноголосно признає Українську Центральну Раду, як свій найвищий адміністративний уряд на українській землі. Що до третьої резолюції завязуються довгі дискусії.

Голова з'їзду д. Стефанович такої думки, що, як ми розішлем Універсал та відозви до укр. сільського населення це буде досить, щоб українське селянство розбудилося з національного сну.

Що до третьої резолюції, обміркованої „Просвітою" з'їзд так і не виносить ніякого рішучого слова, а оставляє вирішення грошевих зборів на «Просвіту» на майбутній повітовий комітет.

Після короткої перерви засідання починаються доклади. Після докладів виказується коротка дискусія по поводу програми укр. школи.

Намагаються деякі зараз випрацювати програму, але це викликає протести і питання відкладаються на слідуючий з'їзд, якій має відбутися 23-го липня ц. р.

П'яте й останнє засідання з'їзду - вибори повітового комітету, котре відкладається до слідуючого з'їзду, з тою порукою, що „Просвіта" вибере з поміж своїх, тимчасовий чисто організаційний комітет, якій би підготовив на 23-е липня з'їзд.

Тим з'їзд скінчиться. Присутні відспівують „Заповіт" Шевченка й голосним „Слава" - на честь України покидають помешкання з'їзду.

Нова рада, 1917, № 84, 9 (22) липня

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.

Останній Шухевич

12 січня відзначають День українського політв’язня – як згадку про масштабні арешти українських дисидентів 1972 року. З цієї нагоди ІП публікує інтерв’ю з Юрієм Шухевичем – одним із «могіканів», що відбув в радянських ув’язненнях 36 років.

Антиалкогольна діяльність ОУН та УПА

"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!"