Спецпроект

1991: радянські війська штурмують телевежу в Вільнюсі

Відеохроніка прориву радянського спецназу у Вільнюську телевежу в січні 1991 року. Беззбройні громадяни проти танків і автоматів захищають незалежність, яку Литва проголосила першою з республік СРСР. 15 трупів.

Литва проголосила незалежність у березні 1990 - першою з радянських республік. Комуністи у відповідь організували рух "Єдінство", наголошуючи на боротьбі з націоналізмом та економічному добробуті.

Цей рух підтримували чимало литовських росіян і ще більше поляків, які справді боялися місцевого націоналізму. У січні 1991-го "Єдінство" організувало масові демонстрації своїх прихильників (переважно працівників заводів) проти зростання цін. Вони навіть намагалися штурмувати Верховну раду (яка відновила незалежність).

8-9 січня в Литву прибули спецпідрозділи - елітний загін КДБ СРСР "Альфа" (той самий, що встановив радянський контроль над Афганістаном у 1979-ому) і десантники з 76-ої повітряно-десантної дивізії, яка базувалася у російському Пскові.

10 січня голова СРСР Михайло Горбачов звернувся до спікера ВР Литви Вітаутаса Ландсбергіса (на цьому відео є трохи горбачовських "аргументів") з ультиматумом - повернути на території Литви дію радянської Конституції і відмінити вже прийняті антирадянські закони.

11 січня керівник ідеологічного сектору Компартії Литви Юозас Єрмалавічюс на одному з заводів проголосив створення Комітету національного порятунку Литовської РСР, який бере владу в свої руки.

В литовські міста почали входити радянські війська. Ландсбергіс закликав литовських громадян захистити щойно набуту незалежність.

Вночі 13 січня радянська бронетехніка розпочала штурм Вільнюської телевежі і телецентру. Ці важливі об'єкти захищали звичайні беззбройні цивільні, до яких пізніше приєднався і загін українських студентів-добровольців.

Вони стояли проти танків і солдат, які били і стріляли в них. Їхньою зброєю були смішні і слабкі патріотичні пісні (вони їх співають на цьому відео). У їхній країні бушувала інфляція. З танків через рупори Комітет національного порятунку лагідно просив їх: "Браття і сестри! Націоналістичний режим, який сіяв ворожнечу в нашому народі, повалено. Йдіть додому, до ваших батьків та дітей".

Однак вони не пішли. За ніч довкола будинку Верховної Ради зібралося 50 тисяч людей, які побудували барикади і оточили свій парламент живим кільцем. Радянські війська, захопивши телевежу і телецентр (солдатська рука в об'єктиві - ось що останнім побачили литовські глядачі), не наважилися штурмувати парламент.

Спогади українця зі студзагону оборони Литви про Вільнюс-1991

В розпал подій, коли радянські війська взяли під контроль передачу інформації в країні (тоді ще не було інтернету), в Каунасі раптом запрацювала місцева провінційна телекомпанія. Мовлення розпочав технік, який закликав усіх, хто знає будь-які іноземні мови, прийти у студію і розповісти світові, що відбувається в республіці.

Через годину у студії сиділи кілька вчителів іноземних мов, які по черзі виходили в ефір. Вони мовили так до 4-ої ранку, поки їхній сигнал нарешті не зловив і не почав ретранслювати на весь світ шведський новинний канал.

Оця трансляція, напевно, і стала вирішальною. Піднявся скандал. Горбачов та радянське керівництво відхрестилося від причетності до кривавих подій, кинувши своїх прибічників і виконавців непризволяще.

В нічних подіях 13 лютого 1991 року загинуло 14 цивільних литовців (два під гусеницями, один від серцевого нападу, 11 від куль) і один офіцер "Альфи" (від свого ж рикошету). Цю дату в Литві відзначають як День захисників cвободи.

4 лютого 1991 року незалежність Литви визнала Ісландія.

Фактично, саме маленька Литва розвалила великий Радянський Союз, ставши першою по-справжньому незалежною республікою. До честі литовців, вони не стали ділити мешканців країни на громадян і негромадян, як це зробили їхні балтійські сусіди. Паспорти нової держави отримали всі - литовці, поляки, росіяни, білоруси та інші.

Це відео - кілька хвилин нічних подій під телецентром і кілька крупних планів облич, мертвих і живих. Більш детальний відеорепортаж дивіться у розділі "Календар".

Вулиця “Антикомунізм”: спільна боротьба євреїв та українців

У другій половині 1950-х років вихідці із Західної України Ярослав Стецько та Гавів Шибер активно сприяли утворенню світової антикомуністичної організації. Ярослав Стецько(президент Антибільшовицького Блоку Народів) очолював організаційний комітет Антикомуністичного континентального конгресу в Гватемалі, тоді як Гавів Шибер, вперше представляв ізраїльську антикомуністичну організацію – Антикомуністичний голос Єрусалиму – на такому заході.

Україна, Європа і пам’ять про Голокост

Ідеться не тільки про відновлення честі України перед лицем російського паплюження. Українська політика ЄС та історична свідомість Європи мають не меншу потребу в з’ясуванні правди про Голокост в Україні, ніж самі українці.

Шляхта обрає авантюризм

Не втручайся до чужих справ, але не дозволяй, щоб втручались у твої; Доброї ради слухай, але май власну думку. Не дозволяй собі зректися виконання задуманого ні через труднощі, ані через небезпеки. Не змушуй нікого визнавати свої погляди, як і не дозволяй, щоб до твоїх поглядів ставилися без належної поваги. Не хились як тростинка, а будь непорушним, як дуб; стократно краще бути зламаним та зігнутим, ніж гнутися щоразу в ту чи іншу сторону. Не будь зарозумілим щодо людей, нижчих станом за тебе, але й не колінкуй перед вищими. Не звертай уваги на людські вчинки, а за свої власні відповідай перед Богом та своїм сумлінням.

Акт Злуки. Спогад архієпископа Варлаама

Легкою сніжною імлою окритий, зранку прокинувся Київ, але піднялося вгору сонце й розвіяло імлу. Вздовж вулиць і бульварів стоять, мов дівчата в шлюбних сукнях, вкриті інеєм дерева. По всіх, пухнатим снігом вкритих, вулицях незвичайний рух. Організації, школи, діти, молодь і старше громадянство, все святочно вдягнене, гуртками й поодинці – поспішає до Св. Софії на велике свято