2005: таємниця смерті міністра Кравченка

Якщо Кравченко і Кирпа справді застрелилися самі, в цьому є певна іронія. Найефективніші менеджери Кучми повірили в те, що у грудні 2004 році переміг народ і зараз їх спіткає неминуча кара. Але такою часто буває доля виконавців злочинних наказів.

Сім років тому, в березні 2005-го, помер ключовий фігурант справи Гонгадзе - екс-міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко, який так любив пишні мундири у стилі латиноамериканських диктаторів. Саме його голос на плівках Мельниченка обіцяв розібратися з опальним журналістом "Української Правди".

Він застрелився вранці того ж дня, коли мав іти на допит у Генпрокуратуру, залишивши записку "Я не винуватий ні в чому. Я став жертвою політичних інтриг президента Кучми і його оточення".

Напередодні допит ключового свідка у справі убитого журналіста громогласно анонсував через ЗМІ тодішній генпрокурор Святослав Піскун - і ця незвична публічність викликала підозри. Ці підозри посилился обставинами самогубства: Кравченко стріляв собі в голову двічі.

Перша куля пройшла cнизу крізь підборіддя та рот і вийшла через ніс. І тільки після цього, маючи таке страшне поранення, головний міліціонер країни 1995-2001 рр. вистрелив собі у скроню.

"Грузин, бл*, грузин..." Вибране із плівок Мельниченка (СТЕНОГРАМА)

На цьому відео про загадковість смерті Юрія Кравченка розмірковує журналіст Олексій Подольський. Його зацікавленість справою не абияка: саме Подольський був другою жертвою, згаданою на плівках Мельниченка. Це його вивезли в Сумську область і били "орли Кравченка", в яких "ні совісті, ні моралі". Це над його підпаленою хатою сміються на плівках голоси, схожі на голоси Кравченка і Кучми.

Обставини смерті Кравченка досі залишаються таємницею, як і більшість резонансних справ сучасної української політики - убивство Гонгадзе, отруєння Ющенка, загибель Чорновола і ще багатьох.

Цілком можливо, що Кравченко (як і ще один самогубця-урядовець епохи Кучми - міністр транспорту Георгій Кірпа, котрого знайшли застреленим 27 грудня 2004 року) міг застрелитися самотужки, і навіть двічі.

Обидва міністри були ефективними менеджерами і сильними особистостями, з певним "кодексом честі". Пострілами в самих себе вони визнавали поразку у тривалому протистоянні.

Існують різні версії смертей обох найефективніших борців з Помаранчевою революцією. В будь-якому випадку, вони старанно працювали на результат - і в результаті програли самі. Такою часто буває доля тих, хто виконує злочинні накази.

Дивіться також інші матеріали за темою "Помаранчева революція"

Світлана Алексієвич: "Народ не рефлексує - ані про війну, ані про ҐУЛАҐ"

Розмова про "бандерівське" молоко, її земляків, "червону людину" і... Путіна. "Відчуття трагічні: щось насувається, і протистояти ми не в змозі".

Роми. Ті, що пройшли крізь Голокост

В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти за кілька годин знищили в газових камерах 3,5 тисячі ув’язнених ромів. Тільки у цьому таборі за роки війни було знищено більш 20 тисяч ромів з 14 країн Європи. Рішенням конференції найбільших ромських організацій світу цей день оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв геноциду ромів. В Україні цю дату офіційно встановлено постановою Верховної Ради в 2004 році.

Леся Бондарук: «Справа Юрія Дмитрієва не в обвинуваченні, а в замовленні проти нього…»

«Правда – найдієвіший спосіб проти брехні та беззаконня. Безсовісність Кремля сягає свого апогею. Безсовісно і безцеремонно вони проводять попередню імперську політику, намагаються з «гебешною удалью» викручувати руки новим незалежним державам. Мені соромно… А всередині Росії вирощується новий культ – Путінсько-поліцейський. Гебісти та інші силовики обнагліли вище можливого. Знову починається гонка озброєння, починаються шпигунські процеси… У країні нагнітається істерія «екстремізму», під цю дудку відбуваються найпідліші речі…»

Мустафа Джемілєв: Коли в історії людства окупанти йшли із зайнятої території самовільно та без тиску?

Сталінська депортація у дитячому віці до Середньої Азії, 15 років у тюрмах та колоніях, 303 дні голодування та внесок у повалення радянського союзу, повернення до Криму та створення системи органів національного самоуправління, окупація півострова Росією та заборона в’їзду на Батьківщину, врешті-решт статус живої легенди. Це невичерпний перелік біографічних віражів лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.