1993: Кравчук здійснює перший мобільний дзвінок в Україні. ВІДЕО

1 липня 1993 року відбувся перший в історії України дзвінок по мобільному телефону. Леонід Кравчук поспілкувався з послом України в Німеччині Іваном Пісковим.

Ця розмова, здійснена 20 років тому в мережі першого українського мобільного оператора UMC, поклала початок мобільної ери в нашій країні, повідомляє прес-служба компанії МТС.

"Леонід Макарович Кравчук перерізав телефонний провід, що символізувало старт розвитку мобільного зв'язку в країні, і кілька хвилин поспілкувався по мобільному телефону з нашим послом у Німеччині, - згадує перший міністр зв'язку України Олег Проживальський.

Багато чого змінилося за ці 20 років. Був Кравчук - а став Янукович.

Мобільні телефони у 1993-му важили більше кілограма - а стали 100 грамів. Розмовляли в середньому 5 хвилин на день - стали розмовляти по півгодини.

Абонентами мобільного зв'язку було 2,8 тисяч - стало 60 мільйонів. Були німецько-дансько-голландські інвестори - стали російські.

Було Ukrainian Mobile Communications - стало Мобильные ТелеСистемы.

Дивіться також інші ВІДЕО 1990-х років:

1990: перший "МакДональдз" у Радянському Союзі

1990: Мітингові пристрасті в Києві. Так закінчувалася УРСР

1991: телепрограма "Время" про ГКЧП, Горбачова і Кравчука

1992: УНР+УРСР. Кравчуку передають петлюрівські клейноди

1993: Георгій Гонгадзе повернувся в Україну з Абхазії

1994: Перша чеченська війна. Новий рік у Грозному

1996: перше "Шоу Довгоносиків" - казочка про курочку Рябу

1997: Каденюк у космосі. Від підготовки до приземлення

1997: перше повідомлення про смерть принцеси Діани

1999: розстріл міністрів у парламенті Вірменії

1999: Єльцин робить президентом Путіна у прямому ефірі

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».