Українська правда
Історична правда

Мандрівка до Полковника. Де похований Коновалець. ФОТО

26.03.2011 _ Олеся Ісаюк
Версія для друку

Він керував одним із найбоєздатніших підрозділів армії УНР - Січовими стрільцями, а потім став першим головою Організації Українських націоналістів. Його вбили радянські спецслужби - у Голандії, в 1938 році. Тут він і похований. "Історична Правда" відвідала місце останнього спочинку Євгена Коновальця.

Це відбулося погідним весняним днем. Колсінґельстраат, однією з вулиць Роттердаму, ішов невисокий, елегантно одягнений мужчина з валізкою в руках. Зненацька  усередині ноші щось клацнуло і зсередини вирвався клубок вогню. Пролунав гуркіт і пo бруку розлетілося криваве шмаття.

Було 23 травня 1938 року.

При загиблому уцілів документ на імя чеха Йозефа Новака. Вибух також пощадив обличчя. Завдяки цьому члени Організації Українських Націоналістів змогли опізнати свого провідника, а дружина Ольга - чоловіка.

Загиблим був не хто інший, як Євген Коновалець - полковник Українських Січових Стрільців, провідник ОУН.  

 Місце загибелі Є. Коновальця на вул. Колсінґель. За свідченнями очевидців, бомба була завбільшки з коробку для взуття - вона розірвала тіло Провідника на шматки, поранивши при цьому двох перехожих, з котрих один перебував на відстані 5 м від жертви. Фото з архіву Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР)

Убивцею був агент НКВС Павєл Судоплатов. Передавши Коновальцю замасковану міну, він сів на радянський корабель, який саме стояв у порту  Роттердама під приводом довантаження вугілля і відплив туди, звідки прибув.

Похорон Полковника відбувся через кілька днів, 28 травня на цвинтарі Кроссвейк. В останню путь Полковника проводжали кілька соратників, які на той час були в Роттердамі або змогли до нього дістатися, дружина і консул Литви у Роттердамі. 

Невипадково консул саме цієї країни - в останні роки життя Є. Коновалець користувався литовським паспортом, а уряд Литви активно сприяв діяльності ОУН.

"Нашому таточкові - Оля і Юра...". Тимчасовий пам'ятник на могилі Є. Коновальця, виконаний у формі традиційного хреста на могилах січових стрільців. Фото з архіву ЦДВР

Грудневим днем наприкінці 2010 року на Кроссвейк вибрався гурт українських студентів -  учасників молодіжної християнської зустрічі на Тезе. Серед них і автор.

Сам вхід і цвинтарна каплиця виконані у стилі класицизму. Ховати на цьому місці почали з 1832 року. Першими похованими стали жертви епідемії холери, яка тоді охопила  значну частину Європи.

Більш ніж через сто років Кроссвейк ще раз став цвинтарем братських могил  - тут ховали жертв бомбардувань - німецьких у 1940 році та союзницьких  у 1942-1944 роках. 

Нарешті ми дійшли... Вхід на цвинтар Кроссвейк

У спокійніші часи Кроссвейк був "престижним" кладовищем - тут ховали визначних  громадян як самого Роттердаму, так  і Голландії загалом.

Серед тих, хто знайшов тут останній спочинок - піаніст Марінус Філіпс, політик Арі Хелькооп, мистецтвознавець Александр ван Масдік.

Безпосередньо перед цією брамою - зупинка автобуса №17 міських ліній Роттердаму. Але це не єдиний шлях, яким можна дістатися сюди.

Одне з останніх прижиттєвих фото Євгена Коновальця, зроблене у Відні навесні 1938 р. Фото з архіву ЦДВР

Охочий відвідати Полковника може приїхати в Роттердам поїздом, висісти на станції Роттердам  Норд, перетнути канал біля станції і, йдучи по Gordelweg, він незабаром побачить цвинтарну огорожу.

Якими мали бути солдати "ранньої" ОУН

Ми вибрали, мабуть, найдовший шлях з усіх можливих. Доїхавши на метро до станції  Stadhuis, далі поманджали пішки, орієнтуючись картою. Заодно побачили добрячу частину історичного Роттердаму.

Степан Бандера (ліворуч) покладає квіти на могилу Євгена Коновальця під час відзначення 20-х роковин його загибелі. Роттердам, 23 травня 1958 року. Саме тоді його вперше побачив майбутній убивця - агент КДБ Богдан Сташинський, який, до речі, може досі бути живий. Фото з архіву ЦДВР

Охочим повторити наш досвід пораджу хіба триматися напрямку на північний схід і шукати вулицю  Kerkhoflaan - саме на ній розташовано вхід на цвинтар. 

Могила Полковника хоч і недалеко від входу, але знайти її треба вміти. Відразу ж  при вході слід повернути праворуч і йти до розвилки двох доріжок.

Потім іще раз береш правіше і за кілька метрів побачиш козацький хрест над чорною гранітною плитою. 

"...йому жаль лиш було, що могилу його занесуть буйні вітри снігами..."

Першим до могили добрався, випередивши решту на добру годину, один з наших приятелів.

Як оповідав він пізніше, могила була цілком заметена снігом. Очистив він могилу "підручним засобом" - розкидав сніг власними руками. Був кінець грудня...

Під цією плитою лежить цинкова труна з тілом першого керівника ще не розколотої на "бандерівців" і "мельниківців" ОУН.

Євген Коновалець. 14 червня 1891, Львівщина - 23 травня 1938, Голландія

Цинкова - щоб була змога колись перепоховати в Україні. Але й дотепер Полковник спочиває в чужій землі...

Ще в Україні припасла кетяги калини, червоної наче краплі крові на бруківці, і воскову  свічку. Виходячи з дому, перевіряла не так наявність документів, як - чи не забула  бляшанку з дарунком для Полковника. Везла через три кордони.

Ми брали сніг з землі у голі руки і відтирали ним граніт від брудних болотних патьоків. Хтось хустинкою стирав рештки опалого листя...

Тризуб із мечем, зображений на плиті, зараз є емблемою мельниківців (бандерівці обрали своїм гербом червоно-чорно-білий хрест), а колись це був єдиний герб єдиної ОУН

Мали з собою синьо-жовтий стяг і хотіли залишити його Вам взамін на той, який вітер звіяв у сніг, але це ж хтось інший його повісив  і не личить нам самовільно розпоряджатися в такій справі. 

Залишили калину на вершечку хреста і запалену свічку перед ним. Та свічка горіла високим і впертим полум'ям, горіла наперекір поривам холодного грудневого вітру... 

Калина для Полковника

На Вашу могилу, Полковнику, ходять люди. Хтось із Ваших гостей залишив по собі пишний букет з калини і зеленого листя.

Не знаю, чи ходить хтось, окрім родини, на могилу Вашого убивці. Собача служба не приносить щастя - він отримав 15 років тюрми від своїх  же господарів.  

Після Коновальця Судоплатов убивав Троцького

Такі ж чотирираменні  хрести стоять по наших селах і містах на могилах тих, хто  воював за Україну - навіть коли у світі давно відгриміли всі бої обох світових воєн.

Дотепер співають оунівський гімн "Зродились ми великої години...". Співають і ту, пластову, признаючись, "що до ОУН належав і батько наш Євген".

Та сама пластова пісня у хвацькому виконанні Тараса Чубая з "Плачу Єремії"

В Україні дотепер стоїть Ваша батьківська хата, Полковнику, і туди їздять люди. А в церквах України моляться за спокій Вашої душі...

Детальна довідка про могилу Євгена Коновальця та поховання інших видатних українців за межами Батьківщини

У Роттердамі досі живе старша жінка, чиї батьки були свідками смерті Полковника. Вона переказала кільком українським студентам, які прибули до Роттердаму на молодіжну християнську зустріч у Тезе те, що зберегла її пам'ять.

 Коновалець був бойовим офіцером армії УНР, керував одним із найбоєздатніших її підрозділів - куренем Січових Стрільців - а з часу заснування ОУН (1929 рік) став її головою

Україна живе, Полковнику... 

P.S. Автор висловлює глибоку вдячність другові з подорожі Андрію Живачівському за фото, якими він згодився поділитися.   



Олеся Ісаюк
Національний музей – меморіал «Тюрма на Лонцького»
Центр досліджень визвольного руху

Теми: Коновалець, ОУН, XX сторіччя, історія України, меморіал, Голландія




АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter