Спецпроект

17 миттєвостей весни 2001-го

Ющенко і Медведчук. "Схеми" Тимошенко. Плівки Мельниченка. "Фашисти" і олігархи. Про нахабного Литвина і нетверезого Кучму. Рейдери з СБУ і "троянський кінь" Тігіпко. Мільярди Азарова. Путін - "ты какого года рождения?"... Олег Рибачук розповідає про "их нравы". Українська влада як вона є.

Олег Рибачук - один із найближчих соратників Віктора Ющенка ще з часів роботи у Нацбанку, керівник служби прем"єра у 1999-2001 рр., глава секретаріату Президента у 2005-му.

26 березня 2001 року уряд Ющенка був відправлений у відставку. Саме тоді він сказав фразу - "Я йду, щоб повернутись". 

Рибачук був свідком і безпосереднім учасником багатьох зустрічей і подій. Зокрема, й тих, які, зазвичай, за неписаними традиціями і правилами, залишаються за лаштунками великої політики.

Ці спогади було наговорено на диктофон багато років тому, але вперше друкуються сьогодні.

Тимошенко і "схеми"

Леонід Кучма не раз наголошував на тому, що нібито надав прем'єрові Ющенку можливість самостійно сформувати персональний склад Кабміну і нести відповідальність за свій вибір. Це лукавство, бо, звісно ж, усі претенденти на міністерські крісла погоджувались на Банковій.

Найважчим для Ющенка було визначити людей, які будуть працювати в енергетичному секторі. Він розумів, що доля уряду залежатиме у першу чергу від того, чи підуть реформи у ПЕКу чи ні.

Критерії вибору були такі - це має бути людина, яка достеменно знає цей сектор, яка є безумовним авторитетом серед фахівців, і головне - яка здатна чинити опір і могла б встояти перед шаленим тиском. Я думаю, що завдяки таким вимогам Ющенко і вийшов на кандидатуру Юлії Тимошенко.

Першочерговою справою уряду стало скасування 250 урядових постанов про пільги окремим підприємствам і заборона взаємозаліків. Це вдарило по тіньових схемах в енергетиці. І тоді Ющенку і Тимошенко поставили підніжку у вигляді міністра Тулуба, дуже сумнівного професіонала.

Сигнали невдоволення Тимошенко ми відчули дуже швидко. З'явилися гінці з АП, які вимагали посадити на ПЕК їхніх людей, що для Ющенка було рівнозначно відставці. Передаю їхні пропозиції майже дослівно: Віктор Андрійович буде прем'єром до президентських виборів і зможе із крісла глави уряду пересісти у крісло Президента. Одна умова - здайте Юлю.

2000. Перший раз в одній команді. Спроба успішна...

Інші "друзі Ющенка" працювали тонше - мовляв, Юля в ПЕКу таке витворяє, запускає "схеми" на свою користь, Президент цим дуже невдоволений. Навіть казали, що існує "біологічне несприйняття" Леонідом Даниловичем Юлії Володимирівни.

Пам'ятаю, що в якийсь момент - я не те, щоб повірив у це, але дав "речникам" Банкової обіцянку розібратися: чи справді Юля вимиває з країни бюджетні кошти і використовує їх для власного збагачення.

Поговорив про це з Ющенком - він пообіцяв, якщо у нас будуть конкретні докази, то ми це відразу припинимо. Доказів не було. При тому, що у Президента є СБУ, є прокуратура, є міністерство внутрішніх справ, є губернатори, є електронна банківська система - не може ж такого бути, що Тимошенко у всіх на очах крутить мільйонами як циган сонцем, і ніхто цього не фіксує...

Водночас ці ж "козачки" переконували Президента, що Тимошенко є касиром Ющенка, що вони разом заробляють шалені гроші.

Судячи з усього, Кучма так і думав. Мовляв, раз вони взяли під контроль такий сектор, то не для того, щоб у бюджет кошти платити. Кожен же судить по собі. Саме тому з податкової на НАК "Нафтогаз України" кинули Вадима Копилова. Керівник компанії - і він же перший заступник міністра з питань ПЕК. Людина перебувала у прямому підпорядкуванні Президенту та РНБОУ. Це взагалі небачена річ! По суті, "Нафтогаз" був державою у державі, і тому не виконував вказівок прем'єра.

А все тому, що на Банковій панувала суцільна і загальна паранойя, що нібито саме в ПЕКу збирають кошти для виборчої кампанії Ющенка...

...2004. Другий раз в одній команді. Далі буде...

2001 рік почався з істеричної кампанії про неминучість арешту віце-прем'єра Тимошенко. Пригадую, в якийсь день із дуже надійних джерел надійшла інформація, що рішення про затримання ухвалено. Отже, її могли схопити у будь-який момент.

Я прийшов до неї у кабінет, запропонував вийти на балкон. Кажу - є така інформація. І, повірте, був вражений Юліною реакцією. Вона тільки перепитала - це сьогодні буде? Жоден м'яз на її обличчі не дрогнув.

Юля готувалася до арешту, у неї в службовій машині була сумка з речами, яку вона возила із собою десь місяців зо три.

Про "фашистів"

...Я першим в уряді отримав пакет з приписом "особисто прем'єр-міністру", де був оригінал цієї заяви. Коли прочитав був абсолютно шокований текстом, особливо словами про те, що люди, які вийшли на вулицю в рамках акції "Україна без Кучми" - "фашисти".

Ющенко так само був прикро вражений текстом. Звичайно, безсенсово розмахувати руками після програної бійки, але важливо пояснити - як так сталося, що під цим стояв підпис Ющенка.

Апофеоз "України без Кучми" - бійка під Адміністрацією Президента України 9 квітня 2001 року

Документ складався з п'яти сторінок, які були набрані на комп'ютері. Остання сторінка мала три абзаци і далі три підписи - Президента, голови Верховної Ради і прем-єр-міністра.

Що відбулося насправді? Було підписано один текст. Остання сторінка - з підписами - залишилася без змін. А на внутрішні сторінки було вставлено інші слова. Зрозуміло, що цей текст ні Ющенко, ні Плющ, якби бачили, ніколи б не підписали.

Я знаю точно, що на Банковій вважали цю "операцію" своєю колосальною перемогою. Звичайно, зараз уже нічого не докажеш. Є оригінали підписів, але правим був тоді Олександр Мороз - не можна грати з шулером у політичні ігри.

 

 Ющенко і "банда"

Уперше про можливе призначення Віктора Ющенка на найвищу урядову посаду заговорили відразу після відставки Лазаренка. Я був свідком наполегливих спроб Президента переконати Ющенка - зокрема, під час переговорів на економічному форумі в Зальцбурзі. Ющенко розповідав про настійливі пропозиції і всілякі гарантії підтримки. У пам'яті відбилося, одного разу, навіть в моїй присутності, Президент сказав Ющенкові: "Сину, ти подумай!..".

Віктор спершу категорично відмовлявся, розуміючи, що очолюючи уряд, не матиме всіх важелів впливу. Ющенко тоді розмірковував так: "Що я буду робити з цією бандою - Медведчуком і Суркісом? Ти ж розумієш, що мені якихось механізмів боротьби з ними не дадуть, а це люди, які ні перед чим не зупиняться!"

Пам'ятаю другий етап, уже завершальну стадію цих переговорів, коли Віктор Андрійович провів у кабінеті Президента увесь вечір і пів ночі, десь до другої години. А о шостій годині ранку він вилітав на економічний форум в Німеччину, я проводжав його у аеропорт, і ми встигли поговорити.

Ющенко сказав, що Президент гарантував йому повну підтримку. У тій розмові Віктор озвучив найголовніші проблеми, які стоятимуть перед урядом. Це не тільки необхідність обслуговувати зовнішній борг - Ющенка призначили за кілька місяців до практично неминучого дефолту, але ще й критична ситуація і з наповнюваністю бюджету, і з заборгованістю по зарплаті.

Перше, що Ющенко зробив, -- проаналізував бюджет і прийшов у повний жах...

Я не думаю, що в Україні до нього і після нього були прем'єр-міністри, які могли настільки досконало знати фінанси. За його словами, він і уявити не міг, що в бюджеті закладено багато крадіжок і політичних хабарів. До речі, у бюджеті-2004 сюрпризів ще більше - кожен мажоритарник отримав приблизно півтора мільйона...

Роль Кучми

Під час нечастих зустрічей Кучма обіцяв будь-яку підтримку, а сам тим часом нацьковував ображених і невдоволених на уряд Ющенка. Тоді ми не здогадувалися у повній мірі про підступність Банкової.

Дещо пізніше посол однієї з країн "великої сімки" розповів мені про почуте на новорічній вечірці. Це було буквально через тиждень після призначення Ющенка.

Глава президентської адміністрації Литвин після чергового тосту в інтимно-довірливій формі сказав дипломатам - хотіли бачити свого "любимчика" Ющенка на посаді керівника уряду - маєте. Але, казав глава АП, послухайте мій прогноз: уже навесні він піде у відставку, бо, мовляв, Ющенко ніякий не менеджер, Ющенко абсолютно безхребетний, Ющенко не зможе організувати цю роботу і взагалі розвалить уряд, і ви в цьому переконаєтесь...

Посли були шоковані такою "відвертістю", адже лояльна до Кучми преса рясніла заголовками про те, що у нового прем'єра є колосальна підтримка з боку Президента.

Між іншим, навіть саму ідею прем'єрства Ющенка розробляли як ідею знищити, спалити Віктора як найпопулярнішого кандидата у Президенти.

Банкова була переконана, що вона його перемеле. Не криючись, прямо в очі говорили: "Вы же понимаете, что от вас ничего не останется, что Ющенко просто выплюнут и выкинут".

Символічно. Один, зовсім один...

Чи була "команда"?

Ющенко ввів таку практику як дійсно командні засідання уряду. Тобто це була зовсім нова модель роботи кабінету, де домінувало колективне прийняття рішень.

Міністри спочатку дуже підозріло поставились до цього, бо звикли до того, що "есть мнение, есть решение" і наступне, наступне, наступне... І тому всі, так би мовити, "блохасті", тобто комерційні питання проговорювалися вголос і не приймалися, навіть якщо їх намагалися якось кулуарно проводити.

Ющенко заохочував публічні дискусії і тому навіть дуже добре продумані, проплачені схеми не спрацьовували. Кабмін перестав бути машиною, яка не розбираючись штампує сотні рішень на кожному засіданні як це було при Лазаренкові, Пустовойтенкові та Кінахові. І це відразу викликало колосальну роздратованість Банкової.

Якщо не помиляюсь, у березні 2000 року було перше розширене засідання Кабміну за участю Президента. Тобто пройшло тільки три місяці, навіть сто днів уряд ще не пропрацював. Кучма навішав на уряд "усіх собак".

Уже потім циніки казали, що це типова поведінка Президента, що він будь-якого прем'єра призначає, а потім, коли не чкаєш, б'є під дих. Форма "критики" була настільки брутальна, несправедлива і хамська, і тому відразу після засідання Ющенко написав заяву про відставку. Вона не була прийнята.

А далі почалося! Спочатку Рада Нацбезпеки на чолі з Марчуком почала мусолити тему енергетичної безпеки і нібито якихось прорахунків уряду. Потім розпочали розручувати тему Юлі.

Нам постійно передавали, що Медведчук з Суркісом бігають в адміністрацію Президента, бо вони почали нести реальні втрати. У бюджет пішли живі гроші, а це сотні мільйонів доларів щомісячно, які до того осідали на закордонних рахунках наших олігархів, в оффшорах тощо.

Фото - "Комсомольская правда"

Нахабність Литвина

Прикладів відкритої протидії можна навести чимало. Я очолював патронатну службу прем"єр-міністра, завданням якої було не тільки готувати документи, але й захищати прем'єра від політичних ризиків.

Одного разу я отримав дивного листа за підписом голови адміністрації Володимира Литвина. Той, чорним по білому, пише, що служба прем'єра не передбачена законом і що вона має бути звичайним підрозділом апарату Кабміну.

Реагувати на таке нахабство треба було адекватно. Наші юристи за один день підготували листа, де було написано, що Конституцією України не передбачено існування адміністрації Президента... І підпис, "з повагою", керівник служби прем'єр-міністра Рибачук.

Закордонний фронт Банкової

Була ще одна заборонена зона - це зовнішня політика. Якось, ще до офіційного призначення Ющенка прем'єром, на мене вийшли контактери з адміністрації Президента і пояснили: очікується підписання указу на Ющенка, а ти безумовно теж отримаєш якусь пропозицію.

А потім відкритим текстом - ми за тісну співпрацю між АП і урядом, але майте на увазі - не дай Бог вам братись за зовнішню політику. Це відразу розрив стосунків! Але для Ющенка, ще з часів роботи в Нацбанку, було звичайним спілкуватися з іноземними дипломатами, це вже стало доброю традицією.

І незалежно від цих "рекомендацій" я як керівник служби організовував зустрічі з послами і вони за потреби могли отримати потрібну їм пряму інформацію з перших рук.

У Ющенка було всього два державних за рангом візити за історію півторарічного його прем'єрства. Інші були робочі, їх ми ще якось пробивали, вони були потрібні, а офіційні візити усі переносилися, начебто за нашою ініціативою.

Я знаю, що посольство Японії готувало візит Ющенка. Ця країна для нас була дуже цікавою. Міністр фінансів Ігор Мітюков пропонував скористатися зовнішніми запозиченнями з цієї країни. А у нас були певні контакти і напрацювання ще з часів Нацбанку.

Я пам'ятаю одну із зустрічей з послом Японії, який, дуже здивований, розповів про листа із міністерства закордонних справ про те, що Ющенко просить візит перенести десь на рік...

Подібну історію ми мали з південними корейцями. Ющенка, по суті,  намагалися "закрити" в Україні і він як прем'єр-міністр їздив, я думаю, у десяток разів менше, ніж, припустімо, зараз їздить Янукович.

Не один раз, без нашого відома, навіть без жодних попереджень МЗС за вказівкою з Банкової, саботували всі перспективні візити Ющенка.

Рейдерство від СБУ

Про рівень, на якому організовувалася з нами боротьба, свідчить і такий випадок. На ім'я прем'єр-міністра прийшов лист за підписом голови Служби безпеки Леоніда Деркача, де він пише - я цей папір особисто тримав у руках - "достеменно відомо", що радник глави уряду на громадських засадах Олександр Морозов є... членом міжнародних злочинних організованих угрупувань, займається відмиванням коштів, нелегальними операціями, ну, і на додачу - агент міжнародних розвідок.... Ну, просто 37-й рік!

Ми прочитали депешу і забули. Але за якийсь час лист приходить удруге... Виявилось, що Морозов мав відношення до страхової компанії "Оранта", а на неї поклали око діячі з Банкової.

Коли Морозов на знак протесту написав заяву про відставку з посади радника, СБУ заспокоїлося і потік листів зупинився.

Троянський Тігіпко

Неприємності нас очікували і тем, де точно не чекали. Під час однієї зустрічі з "козачками", нашими інформаторами з Банкової, пролунала інформація, що ближчим часом Ющенкові готують "сюрприз".

Згідно однієї з розробок АП, це мало виглядати так - з "уряду реформаторів" зі скандалом виходить молодий міністр-реформатор. За схемою, відтак він мав іти у парламент, а вже звідти відкривав "другий фронт" проти Ющенка-прем'єр-міністра.

Зрозуміло, що мова йшла про міністра економіки Сергія Тігіпка. Показово, що цю інформацію ми отримали десь у січні 2000 року, уряд працював у повному складі менше місяця. Ющенко, коли я йому переповів цю схему, не повірив - та цього не може бути, ми ж чудово працюємо з Сєрьожею разом...

У квітні 2000 року Тігіпко знайшов несуттєву зацепку і вийшов із уряду. Формально - через незгоду по одному з питань із Тимошенко, але не з самим Ющенком, але точно по тій схемі, про яку ми знали.

Мільярди Азарова

Було дуже цікаво спостерігати за діяльністю Миколи Азарова як голови Державної податкової адміністрації. Він одним із перших з"явився у кабінеті Ющенка і виклав на стіл великий рулон ватману. Це була схема вимивання грошей з України. Було чітко стрілочками показано як це робить Бакай, як працює Медведчук, батько і син Деркачі, тобто всі відомі клани. У Азарова була повна інформація - включно з назвами компаній, банків тощо.

Це навіть не сотні мільйонів вкрадених, а мільярди! Я знаю точно, що така точно схема лежала на столі і у Леоніда Кучми. Тому що Азаров - це людина Президента, він постійно підтверджував цю репутацію.

Микола Янович демонстрував величезну поінформованість, приносив багато документів, наприклад, по справі ЦСКА. Це була геніальна шахрайська схема - гроші, більше сотні мільйонів доларів з НАК "Нафтогаз України", були виділені начебто на підтримку армійського футбольного клубу, а потім вони виводились через оффшори...

Але проблема Азарова була в тому, що замість передавати зібрані матеріали у прокуратуру, він постійно оглядався, чекаючи команди від Президента. А Кучмі це не було потрібно.

Хворий Президент

Ще одна тема, про яку не можна не згадати - це тема "хворого Президента". Нам її з дивною наполегливістю намагалися нав"язати люди з Банкової, з ближнього кола самого Президента. З їхніх слів виходило, що Леонід Данилович смертельно хворий - нібито у нього пухлина в голові, він довго не протягне, жити залишилось буквально лічені дні...

Доходило до смішного, коли нам приносили цілі схеми з глибоким аналізом психології Кучми, який поважає тільки силу, що з ним треба дуже жорстко, треба адекватно реагувати - бо у Ющенка колосальний рейтинг, шалена популярність тощо. Відкритим текстом казали - Ющенка все одно знімуть, отже, потрібні радикальні дії по захопленню всієї повноти влади.

Записи Мельниченка

Повірте, що для Ющенка оприлюднення Олександром Морозом записів було повною несподіванкою, абсолютною бомбою. Коли я приніс Віктору роздруківку плівок він прочитав їх мовчки, тільки час від часу розгублено хитав головою. Як і для всіх, для нього це був справжній шок...

Вибране з т.зв. "плівок Мельниченка" - "Грузин, бля, грузин" та інші перли

Ми звернули увагу, що на жодній з плівок немає голосу тодішнього секретаря РНБОУ Євгена Марчука. До речі, і Ющенка - теж. Але згодом була інформація, що розмови Президента з Ющенком існують, і їх колись надрукують.

Тільки це трапилось, до нас з Банкової знову потягнулися "козачки" і по секрету поінформували, що Президент запив, він повністю деморалізований і це слушний момент, щоб узяти владу в свої руки... Це були ті самі люди, що відкривали нам "таємницю" про стан здоров"я і пухлину.

Для мене особисто питання - плівки справжні чи ні - взагалі не існувало. В одному з записів є ромова Президента з главою Сумської облдержадміністрації Володимиром Щербанем.

Я відразу затребував історію цього питання. Все, що на цій плівці зафіксовано, так воно й було зроблено, тобто оборудку провели рішенням Кабміну. Це було зроблено до нас, звичайно.

Часто кажуть, що Мельниченко спрацював на користь Ющенка, що оприлюднення плівок значно послабило Президента. На це я дивлюсь інакше - внаслідок такої кризи недовіра Кучми до Ющенка ще більше загострилася, більше того - скандал зробив практично неможливими нормальні стосунки між прем"єром Ющенком і Президентом Кучмою. Тим більше, що вся контрольована Медведчуком преса, усі ці "епіцентри", всі піховшеки, показували пальцем саме на Ющенка, якому, мовляв, було найвигідніше підставити і змістити главу держави.

У Ющенка стосунків з Кучмою після скандалу не було ніяких, це очевидно.

У Кучми тоді почалася паранойя, він по п'ять годин на день слухав плівки із записами, хто що про нього говорить.

Останньою краплею була еміграція Мельниченка в Штати. Це було буквально за два тижні до голосування по вотуму довіри.

 "Ты какого года рождения?..."

Ющенко та Путін

Ющенко переказував першу фазу, яку йому сказав Путін: "Ты какого года рождения? Такого-то, а я такого-то. Наконец-то в Украине приходят к власти молодые люди нового поколения".

Як Путін не захотів з'їсти цукерку з рук Януковича

Далі були формальні стосунки з Путіним, але Ющенко був під враженням від першої зустрічі.

За газ гроші

Наведення порядку в енергетиці проходило не тільки в Україні, але й на міжнародному рівні. На першій зустрічі з російським прем"єром Михайлом Касьяновим Ющенко запропонував зробити перший баланс стосунків між двома країнами. Інакше кажучи, хто кому і за що винен. Давайте зафіксуємо це на папері.

Віктор запропонував таку схему: ваша інформація, наша інформація, там "Газпром" і "Ітера", тут "Нафтогаз". Як не дивно за десять років цього ніхто не робив - ні в Москві, ні у Києві.

Касьянову, він же теж фінансист, ця ідея сподобалась. Вони кілька разів сиділи по дев'ять годин. Ющенко пообіцяв - більше ми не накопичуєм зобов'язаностей, "Я як прем'єр-міністр гарантую вам, що ми будемо за газ платити".

Зверніть увагу, після того вже не було жодних розмов про те, що українці крадуть газ із російської труби. До речі, з тими крадіжками теж не все так просто - великі маніпуляції з газом були з обох сторін.

Ющенко поставив питання руба: ми не будемо вішати борги спритних ділків на шию бюджету. Цифри там фігурували просто шалені... Чому це уряд повинен займатися комерційними боргами?

"Нафтогаз" комерційна структура, "Ітера" - це комерційна структура, тож і розбирайтеся комерційно.

Ми перестали накопичувати заборгованість, різко впали витрати. Бо як тільки почали наводити порядок, то виявилося, що заявки наших підприємств на газ, які треба було оплачувати живими грошима, почали скорочуватись добровільно, ледве не втроє. Тобто і тут урядова політика Ющенка показала себе якнайкраще.

Звичайно, у ділків від енергетики втрати були колосальні. А до нас надійшли серйозні сигнали, що вони не зупиняться ні перед чим.

Примара відставки

Якби не боязнь Кучми отримати замість Ющенка-прем'єра активного опозиціонера, він би його відправив у відставку ще восени 2000 року. Чому так не сталося?

Кучма завжди майстерно "переводив стрілки", він такі речі любить робити чужими руками, тобто на прямий конфлікт не йшов і під час зустрічей завжди казав: нікого не слухай, працюй, я тебе не здам...

Ющенко домовився за реструктуризацію зовнішніх боргів, забезпечив значний економічний ріст, і йому здавалося, що Президент має бути самогубцем, щоб все це знищити. І Кучма таки пішов на повалення уряду, але зробив це руками парламенту.

З "легкої" руки Суркіса-Медведчука-Волкова було вкинуто в ЗМІ тему коаліційності. Мовляв, Ющенко не прислухається до думки парламентської більшості, "не хоче домовляться".

По державному Першому телеканалу, який теж контролювався есдеками, проти прем'єр-міністра України було розпочато чорну кампанію дезінформації. Як і скандал у Нацбанку ця "спецоперація" була оркестрована Медведчуком.

Я говорив з одним із олігархів першого калібру, який прямим текстом пояснив, чому Віктора неодмінно знімуть - якщо Ющенка не зняти зараз, то ніяких президентських виборів не буде. Бо його рейтинг росте такими темпами, що якщо його залишити ще на декілька місяців, то вже ніяких президентських виборів не буде. Не буде інтриги, звичайно, а так давайте позмагаємося...

Грали на тому, що Кучма дуже ревно ставиться до політиків, популярніших за нього.

 

Ющенко і Медведчук

Я знаю, що вони тиснули один одному руки. Був свідком як Медведчук приходив вітати Ющенка з днем народження. І хоча Медведчук посміхався, від нього нібито іскри летіли.

Ющенко наїхав на тіньовий бізнес. Бізнес-група Суркіса і Медведчука витрачала колосальні гроші на ліквідації їхніх схем.

Віктор був для них незрозумілий. Він сам розповідав, що до нього приходили депутати і говорили: "Воно тобі треба, щоб бюджет отримав 110 мільйонів за приватизацію, а ми пропонуємо 70".

До мене підходили і пропонували створити Прем'єрський фонд, але Ющенко на такі схеми не пішов.

Після відставки

Фантастичний епізод. Ми, члени вже відставленого уряду, сфотографувалися на сходинках парламенту, і потім Ющенко запросив усіх до себе в Безрадичі.

І тут, як здрастуйте, приїхав Президент, уже під сильною мухою...

Кучма чіплявся до обслуги, ліз цілуватися до жінок, які там були. Ну, у своєму стилі. Всі були настільки шоковані, більшого цинізму я не бачив.

Він напився так, що коли охорона взяла його за руки, як мішок з... і кинула в машину, то він вирвався і кричав, що він ще не допив.

Єрусалим у серці Африки

"Остерігаюся писати про них, бо мені просто ніхто не повірить, але присягаюся, що пишу щиру правду..." Як скельні церкви Лалібели увічнили їхнього творця і позбавили влади його нащадків

Чесанів. Місто на польсько-українському прикордонні

Доля міста коливалась між двома тоталітарними режимами. 22 вересня 1939 до містечка увійшли німецькі танкові війська. Згідно з попередніми домовленостями, місто вирішили передати Радянському Союзу. 28 вересня радянська 24-та танкова бригада досягла Чесанова. Проте, згідно з остаточним договором про кордони між СРСР і Третім Рейхом, Чесанів у жовтні 1939 року відійшов до останнього.

Професор Хіроакі Куромія: Донбас народив демократичний український націоналізм

Донбас представляє Україну в концентрованій формі. Багато мов, багато національностей, багато ідей, просто важко управляти всім цим. В такому сенсі Донбас є центром теперішньої України. І якщо ви зможете в цьому плані управляти Донбасом, то управляти Україною буде набагато легше. В такому сенсі, я думаю, Донбас дуже важливий Україні. Я думаю, що Київ і український народ зможуть впоратися з цими завданнями.

Непомічена революція. Чи зробила Полтава Швецію вільною

Про права і свободи станів на своїй батьківщині Карл ХІІ і чути не хотів. Розгром під Полтавою не лише не зробив його поступливішим в цьому питанні. Навпаки він прагнув ще більшої концентрації влади. Якщо Полтава і справді щось змінила у Швеції, так це настрої самих станів. Про необхідність обмеження королівської сваволі на одній з парламентських комісій заговорили вже в 1710 році.