Українська правда
Історична правда

Федір Піроцький. Полтавчанин, який винайшов трамвай

18.05.2011
Версія для друку

У квітні 1880 року перед багатолюдною аудиторією, де був і представник фірми "Сіменс", він викладає проект застосування електрики "для руху залізничних потягів з подачею струму". Через рік у Берліні рушив перший електротрамвай.

Про сім'ю, у якій 17 лютого 1845 року (дати скрізь вказані за старим стилем) народився видатний український електротехнік і винахідник трамвая Федір Аполонович Піроцький, наразі бракує точних записів.

Приналежність родини до небагатого поміщицького роду питомих військових Лохвицького повіту Полтавської губернії підказує, що родина винахідника походить від козацької старшини Лохвицької сотні Лубенського полку. Таку старшину в 1785 році, після ліквідації Катериною ІІ державних структур Гетьманщини було прирівняно до російського поміщицтва.

Федір Піроцький здобув освіту в Костянтинівському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі та Михайлівській артилерійській академії. У 1871 році дістав направлення у відділ технічних звітів і кошторисів Головного артилерійського управління (ГАУ) в Петербурзі.

 Федір Піроцький. Фото "ДТ"

...Ще навчаючись в академії, під час практики на військових заводах Фінляндії, Піроцький звернув увагу на велику кількість водоспадів у цій озерній колонії, з яких лише декілька приводили в рух механізми заводів.

Це незабутнє враження краси і сили спонукає його до праці в ГАУ над передаванням за допомогою електрики "рушійної сили від пунктів виробництва (водоспади, парові машини) до місць споживання (міста, заводи)".

Саме ця проблема була ключовою для подальшого розвитку електротехніки, оскільки передача на відстань слабких струмів на той час уже була розв'язана (телеграф, згодом телефон).

На початку 1870-их років Піроцький розробляє проект передачі електроенергії через залізний дріт, закріплений телеграфними ізоляторами на дерев'яних стовпах, та двох машин змінного струму власної конструкції. Зворотним провідником була земля.

Він придбав дві уже класичні колекторні машини системи Грамма і у вересні 1874 р. на Волковому полі проводить першу серію дослідів з передачі електроенергії від однієї машини на відстань 200 м до другої (перша система "генератор-двигун"!).

Для подальших експериментів він докуповує - теж за свій рахунок - парову машину, згодом і другу, і проводить кілька серій дослідів.

Піроцький звертає увагу на "дармові" електричні лінії - залізничні колії. У 1875 р. він розпочинає і у 1876 р. завершує серію успішних дослідів на дільниці Сестрорецької залізниці довжиною 1 км. У цих дослідах одна рейка була прямим, друга зворотним (земляним) провідником; приймачем енергії був електродвигун.

 Курортна залізниця Міллера (частина Фінської залізниці) біля Сестрорецьку, яку Піроцький перетворив на лінію електропередач

Дбаючи про пріоритет та поширення своїх ідей, у 1877 році Піроцький розіслав "Інженерний журнал" зі своєю статтею про експерименти усім зацікавленим особам і фірмам, в тому числі і представнику фірми "Сіменс", який негайно доправив журнал у Берлін.

Наслідки не забарилися. Поки Піроцький був вимушений відволіктися від дослідницької роботи через тривале службове відрядження у чорноморські фортеці, на берлінській виставці 1879 р. фірма "Сіменс" продемонструвала невеличкий "потяг" з окремим локомотивом і двома причепними платформочками, на яких могли сісти спинами один до одного, звісивши ноги, декілька пасажирів. Водій сидів на локомотиві.

Екіпаж використовувався як атракціон. Це був ще далеко не електромоторний трамвай, але важливо те, що енергія до двигуна локомотива подавалася за схемою Піроцького з "Інженерного журналу".

 Карл фон Сіменс - брат засновника компанії Siemens & Halske Ернста - в той час розбудовував імперський телеграф і часто спілкувався з Піроцьким, зацікавившись його дослідами

Щоправда, був і нічим не виправданий крок назад: по шпалах навіщось прокладалася ще третя рейка для подачі енергії до двигуна, що погіршувало і здорожчувало всю систему.

Заради справедливості слід усе ж таки сказати, що військове начальство кілька разів оплачувало певні витрати на експерименти Піроцького з електрикою.

1881 року Піроцький проклав підземну лінію, по якій передав електроенергію від гарматної майстерні до Технічної артилерійської школи. Успіх цього проекту підштовхнув владу Петербурга до побудови центральної електростанції.

Продовжуючи працювати над іншими своїми ідеями, Піроцький на початку 1880 р. запропонував кілька конструкцій удосконалених металургійних і домашніх печей, а також печей для випікання хліба. У розвитку телеграфу також є певний внесок артилериста-винахідника. 

Повернувшись до Петербурга, Піроцький знову, за власні кошти, приступає до улюбленої справи.

У заявці на винахід від 5 квітня 1880 року він описує проект електричної залізниці, а 12 квітня перед багатолюдною аудиторією, де був і представник фірми "Сіменс", викладає проект застосування електрики "для руху залізничних потягів з подачею струму тими ж рейками, по яких котяться колеса".

Доповідь людям сподобалася. Протягом літа Піроцький працював над втіленням свого винаходу. Для цього він навмисне обрав найважчий двоярусний вагон кінної залізниці на 40 пасажирів, вагою у 6 550 кг і переобладнав його на електротягу.

Двоярусна конка в Москві. Подібний вагон Піроцький використав для свого експерименту з першим у світі електричним трамваєм

На території Рождєственського вагонного парку збудував електростанцію та переобладнав ділянку колії довжиною 85 м.

Нарешті 22 серпня 1880 р. уперше в цілому світі рушив електромоторний вагон трамвая. Він рухався зі швидкістю кінної рисі (8-12 км/г - ІП), робив крутий поворот, зупинявся і рухався назад. Показ успішно проводився до 16 вересня.

Зарясніли захоплені відгуки в газетах, про успіх писали науково-технічні журнали, серед них і "Электричество". У 1881 р. Піроцький демонструє схему свого винаходу на Паризькій міжнародній виставці. Здавалося, незабаром трамвай під вулицями столиці імперії.

На заваді стала звичайна консервативність Росії, особливо її столиці. Місцеві олігархи, які вклали великі капітали в конку, що ще не окупилися, стіною стали перед трамваєм. На Заході ж протягом 5 наступних років усі трамвайні лінії будували за схемою Піроцького.

 Перша у світі регулярна пасажирська лінія трамваю на електричній тязі - "Ґросс-Ліхтерфельде" в Берліні - була відкрита компанією Siemens & Halske у травні 1881 року

У Російській імперії виняток складав лише Київ.

На святих Київських горах не могли довго затриматись ні конка, ні навіть паровий трамвай. На Олександрівському узвозі навіть шестеро коней не могли підняти невеликий вагон з пасажирами.

У лютому 1891 р. видатний інженер-мостобудівник і підприємець німецького походження генерал-майор Аманд Струве дістав у Київській думі дозвіл на будівництво замість конки трамвайної лінії на найкрутішому Олександрівському узвозі, і вже 9 вересня там почали укладати рейки.

Поблизу пам'ятника Магдебурзькому праву постала електростанція з двома генераторами. Будівництвом керував відомий інженер Василь Первенко. І ось 1 червня 1892 р. на Олександрівському (тепер Володимирському) узвозі та Олександрівській (тепер Сагайдачного) вулиці почав рухатися електричний трамвай.

Так лише через 12 років після винайдення творіння Піроцького було реалізоване вперше в імперії, на його батьківщині - Україні.

За цей час змінилося ставлення до підвищеної напруги, удосконалилися електричні машини. На лінії діяли 4 вагони, було 3 роз'їзди (на горі, внизу та на початку вулиці).

Згодом почався рух на багатьох похилих вулицях і крутих узвозах Києва, що спричинило справжнісінький трамвайний бум - за 9 років електричні трамваї пішли у 15 містах імперії.

А що ж обидві столиці? У Москві трамвай пішов лише у 1899 р. А в Петербурзі взагалі стався "прикол": уперше трамвай пішов тут узимку 1895 р., але не вулицями, які й надалі "удобрювала" конка, а... по льоду між берегами Неви, бо на воду столична мафія не додумалася заявити свої права (акціонерне товариство кінних залізниць чинило запеклий і небезуспішний опір трамваю, чому сприяла і рівнинна місцевість колишнього болота).

Таких льодових перевозів було 4, і діяли вони аж до 1902 року. Щоправда, у 1899-му на одній з ліній конки пішов трамвай, але на акумуляторах! Лише у 1907 року вулицями Петербурга пішов справжній трамвай - через 27 років після його винайдення Піроцьким.

Володимирський узвіз у Києві, через два роки після відкриття першого у Східній Європі пасажирського трамваю. На схил, який не могли здолати кілька коней, легко піднімається машина на електротязі. Лінія ще одноколійна. Праворуч видно Дніпро, ліворуч - Поділ (перша будівля з куполом - церква Різдва на Поштовій площі). Фото: mashke.org/kievtram

Не кращою була і доля самого винахідника. Крім трамвая, він зробив багато винаходів у інших галузях - будівництві гідроелектростанцій, електричному освітленні, зв'язку та в суто військовій справі - артилерійській і ракетній техніці...

Але Піроцького відсилають до Івангородської фортеці Варшавського військового округу, де у 1888 р. у чині полковника відправляють у відставку з половинною пенсією, не давши п'ять з лишком місяців дослужити до 25-річного військового стажу, який гарантував би йому пенсію на рівні найбільшого окладу.

Ображений і пригнічений Піроцький не повертається в "льодяний дім", а їде в Україну, в село Маслівка Олешківського (Олешки - нинішній Цюрупинськ - ІП) повіту на Херсонщині.

У Маслівці він мав маєтності, успадковані від дядька - очевидно, теж дворянина козацького походження. Та недовгим був спокій. Недоброзичливці відсудили безсумнівну спадщину, скориставшись типовим для російської бюрократії перекрученням українських прізвищ - у деяких документах Піроцький значився як Пероцький.

Винахідник змушений був покинути спадщину, але не поїхав до Петербурга, а перейшов жити до готелю "Афіни" в Олешках.

Винахідникові трамвая ледве вистачило пенсії на їжу й оплату номера в готелі, однак він іще замовляє прилади й хімічні препарати, продовжуючи якісь досліди, передплачує книги й журнали.

28 лютого 1898 року полковника Федора Піроцького знаходять мертвим. 22 травня в газеті "Юг" надрукували замітку, що не потребувала коментарів:

"Жодних грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна... На площі з молотка продавалися різні старі речі, позначені в описі під номерами, і за всі більш-менш придатні речі вартістю від 1 коп. до 4,65 руб. виручено всього 65 рублів.

Непроданими залишилися 16 номерів нікому не потрібних речей, таких як, наприклад, різні книги, папери тощо. Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: усе це наповнене діловими паперами, картинами, книгами".

У біографії і діяльності Піроцького є багато неясностей. І тут великий борг полтавських і херсонських істориків та краєзнавців. Забула про нього й "Українська радянська енциклопедія" та "Історія міст i сіл УРСР".

Та ще більший борг науковців і Київської міської влади незалежної України. У Києві, де пішов перший у Східній Європі трамвай, немає навіть вулиці Піроцького, як і Струве та Первенка. Немає i пам'ятника чи бодай стели цим великим людям...

Автори: Лідія ЛІВІНСЬКА, директор Київського музею електротранспорту, Юрій БОБРАНИЦЬКИЙ, кандидат технічних наук ("Україна Молода")

Курсивом виділені уривки з матеріалу про Піроцького авторства Корнія КОЛОМНОВА ("Дзеркало тижня")



Теми: транспорт, XIX сторіччя, Полтавщина, Херсонщина, Російська імперія, техніка, винаходи



Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

17.02.2015 _ Олександр Зінченко
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter