Українська правда
Історична правда

50 років аудіокасеті. Носій інформації, який розвалив соціалізм. ФОТО

11.09.2013 _ DW.de
Версія для друку

З початку 1970-х до кінця 1990-х магнітофонна касета була основним носієм інформації у світі. На неї записували музику, програми для управління автоматикою на підприємствах і комп'ютерні ігри. Поширення інформації стало легким і непідконтрольним державі.

На міжнародній радіовиставці 1963 року її представляли як диво сучасної аудіотехніки. Від диктофонного запису до мікшування музики – із нею можна було робити все.

Пригадуєте? Маленька аудіокасета була тривалістю у 60, 90 та 120 хвилин. Записи шуміли, навіть зі спеціальною системою зниження шумів у касетному магнітофоні.

А ще під час перемотки з касети інколи вилізала плівка та закручувалась у клубки.

Касета з архіву Павла Солодька. 1992 рік. Магнітна стрічка (її називали просто "плівка") переплуталася. Якийсь маловідомий виробник, можливо навіть, що підробка з Малої Арнаутської вулиці

Разом із заплутаним жужмом плівки касету діставали з касетоприйомника. Якщо виходило зробити це, не порвавши плівку, її можна було змотати назад олівцем.

 Коли треба було перемотати касету, а магнітофон був зайнятий (скажімо, там грала інша касета), використовували олівець або ручку. Вони ідеально підходили в отвір котушки

Дивлячись на якість та комфортність сучасного формату mp3, важко собі уявити, як могла касета стати культовою.

Касета зі знятою кришкою: дві котушки, два направляючих ролики (жовті), плівка, унизу фетрова подушечка (в неї впиралася при увімкненні клавіші "пуск" магнітофонна голівка, яка зчитувала інфу з плівки) і магнітний екран. Якщо плівка порвалася всередині касети, можна було легко відґвинтити кришку (5 шурупів) і склеїти плівку (зазвичай маминим лаком для нігтів :)) Фото: en.wikipedia.org

Досі ще існують Mixtape-вечірки, на яких люди програють один одному власну улюблену музику на касетах. Щоправда, сьогодні нові касети – велика рідкість.

Новий стандарт магнітного носія під назвою "компакт-касета" випустила на ринок нідерландська компанія Philips у 1963 році. Побоюючись конкурентів із Sony, які працювали над своїм форматом, голландці не стали брати гроші за патент. За кільки років касета стала провідним носієм інформації у світі. На фото: один із перших магнітофонів "компактного" стандарту Philips EL3302, 1968 рік. Іконки "пуск" і "перемотка" без змін перейшли в iTunes та інший софт. Фото: de.wikipedia.org

"Без татусевого програвача Grundig можна було записувати не дуже стильну музику з радіо. Можна було записувати звук телепередач або самому виробляти аудіоспектаклі", - пригадує автор книжки "Касетник" та журналіст Ян Дреес у розмові з DW.

"Десна" - перший касетний магнітофон в СРСР, 1969 рік. Вироблявся Харківським радіозаводом "Протон". Схоже, точна копія "Філіпса" з попередньої світлини. Фото: rw6ase.narod.ru

Касети C90 він цупив у татусевій шафі. Сам тато робив собі аудіоархів, записуючи пісні з радіо.

 Основний виробник "компактного" стандарту в СРСР -  "Свема" з Шостки (Сумщина). МК-60 - магнітофонна касета на 60 хвилин. Зверніть увагу, у верхній частині корпусу виламані квадратні запобіжники (по одному на кожну сторону касети) - щоб випадково не стерти цінний запис

Наглядачі за авторським правом – у Німеччині це відомство GEMA – називають просте копіювання музичного твору "піратством". Адже при цьому не відраховується ані копійки на гонорар композиторам та поетам.

"Свема" в коробці. 1991 рік, ціна 7,5 радянських карбованців. На касеті записано альбом гурту Metallica 1988 року, слухач любовно позначив сторони касети готичними літерами :)

Ян Дреес розповідає: "GEMA вдалося 1985 року запровадити збір у 19 пфенніґів з кожної касети, які потім сплачувались авторам".

 Альбом "...And Justice for All" має більше пісень (загалом 66 хвилин), але всі вони не поміщаються на 60-хвилинну касету. Само собою, Metallica не отримала авторських відрахувань за цю радянську "піратку", яка від касети до касети ширилася просторами СРСР. І при кожному перезаписі - в усе гіршій якості :)

Часто бувало, що у когось із меломанів міста той чи інший альбом обривався посеред пісні (плівка закінчилася). Він давав касету переписувати далі - і така ситуація повторювалася в усього міста на всіх касетах, навіть 90-хвилинних

Працюючи над своєю книжкою, Ян Дреес виявив, що не лише технічна якість аудіокасет, вироблених у ФРН була відчутно кращою, ніж у Німецькій демократичній республіці.

ORWO - касети виробництва соціалістичної НДР. "Завод хімволокна "Фрідріх Енгельс". В СРСР 1970-х вважалися доволі якісними. Редактор ІП Павло Солодько вперше почав слухати саме такі касети. Це було в 1985 році, належали вони Павловому дядьку і записано там було кількадесят збірників Володимира Висоцького. А на одній 3-річний Павло розповідав віршик

"У НДР роздобути добрі касети було відносно важко. Вони мали там і інше значення, ніж тут. Держава жорстко лімітувала їх, маючи якийсь панічний страх перед силою касети. Тому що гурти мали можливість власноруч записувати свої альбоми", описує Дреес.

Згадані вище касети Павло слухав на магнітофоні "Весна". 1980-ті. Це перший із трьох найпоширеніших типів касетників - переносний. Можна було з собою на дачу або пляж взяти, аби батарейок вистачило.

На відміну від іще одного масового стандарту тих часів - вінилових платівок - записи на касетах можна було легко копіювати і поширювати. Стандартний спосіб - з Заходу привозять платівку, у Києві її копіюють на бобінах (тому що краща якість), [напів]підпільні студії у провінції пишуть з бобін на касети споживачів.

А далі споживачі вже самі обмінюються, треба тільки два магнітофони і з'єднувальний шнур. Червона кнопка - "запис". Береш касету з ВІА "Земляне" і Led Zeppelin або Slayer туди :) Або пісні Січових стрільців. Або Віллі Токарєва. Або групу "Кіно"

У 1980-х роках в НДР було лише два лейбли, і функціонери від культури визначали, що можна випускати.

Касета GoldStar - так колись називалася корейська корпорація LG. 1991 рік.

Завдяки касетам в СРСР масово почала проникати поп-культура "разлагающегося Запада". У Союзі із нею боролися, але радянська промисловість і далі випускала касетники з функцією запису.

В Ірані під час ісламської революції кінця 1970-х касети були основним шляхом розповсюдження проповідей аятоли Хомейні

Завдяки появі касет шанувальники з НДР могли записувати улюблених співаків через західні радіостанції.

 Перший фестиваль "Червона Рута" (1989 рік) ніс контркультурні ідеї в маси за допомогою українсько-канадської фірми "Кобза" та її аудіопродукції. На цій касеті є і переможниця рок-програми фестивалю Сестричка Віка, і "Брати Гадюкіни", і ВВ, і "Кому Вниз" і ще багато чого. Фото: parazitakusok.blogspot.com

"У вісімдесятих роках у Берліні було чимало вечірок, на яких лунала західна музика", - розповідає Ян Дреес.

 Касети виробництва київського заводу "Фотон". 1994 рік. В умовах дефіциту були доволі популярними, досі чітко тримають запис

Цікаво, що і зараз є чимало фанатів компактної касети. З'явилась навіть окрема субкультура.

 Другий тип найпопулярнішого касетника - плеєр. У 1990-му майбутньому редактору ІП привезли цей пристрій із Польщі. Що підвищило його статус у шкільній ієрархії :)

Паралельно відбувається і ренесанс наручних годинників 1970-х років із рідкокристалічними дисплеями.

 Китайська техніка, між іншим, досі працює

Такі тенденції можна спостерігати особливо на вечірках у стилі інді. Спеціально для фестивалю Melt!-Festival поблизу Дессау в Саксонії-Ангальт було записано мікси на аудіокасетах. Запис, зроблений два роки тому ді-джеєм Кристіаном Форбау, можна завантажити з їхньої веб-сторінки.

Третій популярний тип касетника - так звана "дека", якісний напівпрофесійний апарат. Не мав власних акустичних систем (колонок). На фото зі "Сландо" - хтось у Бердянську продає працюючу деку і набір касет до неї. Магнітофон "Маяк-233" виробляли у Києві з 1988 року

Касета продовжує жити – у вигляді стилізованих чохлів для смартфонів, наліпок або футболок із зображенням касети.

Чохол для мобілки у вигляді компакт-касети. Фото: maxcdn.thedesigninspiration.com

"Касета вижила насамперед як мистецький об'єкт",- каже письменник Дреес. Він пригадав берлінського митця Ґреґора Гільдебрандта, який створив зі старих аудіокасет цілі велетенські скульптури. Їх виставляють тепер по всьому світі та навіть продають.

 Останні дні ери компакт-касет. Це вже легальна продукція, з українською акцизною маркою. 1999 рік. За кілька років основним носієм інфи стануть компакт-диски, які пізніше поступляться місцем цифровим накопичувачам

Ще пару років тому на касеті можна було купити аудіокниги та казки для дітей. Але, схоже, великих грошей на цьому вже не заробиш. Золоті часи аудіокасети минули.

А це "піратка" з колекції ІП. Не маючи можливість купити оригінал, юний меломан уласноруч скопіював обкладинку альбому улюбленого гурту :) 1992 рік

Німецька співачка-переможець "Євробачення" Лєна у своїй пісні "My Cassette Player" ностальгує за своїм стареньким касетним магнітофоном і хоче, щоб їй його повернули. У ній добре передано тягнуче звучання аудіокасети.

Автори: Конні ПАУЛЬ, Захар БУТИРСЬКИЙ

Джерело: Німецька хвиля

Ілюстрації: Павло СОЛОДЬКО (ІП)

Дивіться також:

Нелегальні радіопередачі фанатів західного року. Як це було

Квітка Цісик. Її касети слухала вся Радянська Україна. ФОТО

Голоси, яким 100 років. Знайдено архів на воскових циліндрах. АУДІО

Історія світової музики за 7 хвилин. ІНФОГРАФІКА

Джинси в Українській РСР 1970-х. Заборонений плід. ФОТО

Інтер-нєт! Чому СРСР не створив єдину інформаційну систему

1989: Віктор Цой стає кінозіркою в Києві. ВІДЕО

Інші матеріали на тему "Музика"



Теми: музика, XX сторіччя, побут, технології



АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter